Стаття 175. Відповідальність за зобов'язаннями територіальних громад

1. Територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

1. Наділення територіальних громад правовим статусом самостійного учасника цивільних відносин (ст.2 ЦК) передбачає покладення на них відповідальності за невиконання взятих на себе зобов'язань у межах усього належного їм майна, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Стаття 142 Конституції України встановила, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебу­вають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

2. Перелік об'єктів права комунальної власності визначається чинним законодавством. До них належать: майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств;місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території (ст. 35 Закону України «Про власність»).

3. Положення Конституції щодо об'єктів права комунальної власності деталізуються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та на інше майно, і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ст. 60).

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють їх спільні потреби. Захист права комунальної власності територіальної громади має забезпечуватись на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо те­риторіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

4. Цивільний кодекс не містить переліку об'єктів права комунальної власності. Він закріплює загальне правило, за яким до комунальної власності належить майно, у тому числі грошові кошти, власником яких є територіальна громада (ст. 327 ЦК). Відтак зазначену норму ЦК слід сприймати як бланкетну, що відсилає до переліку таких об'єктів, передбачених Конституцією України та законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У галузі відповідальності територіальних громад, як і в сфері відповідальності держави (ст. 174 ЦК), окремий закон, що встановлює перелік майна, на яке не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями територіальної громади, ще не прийнятий.

Не можуть бути об'єктом стягнення за зобов'язаннями територіальної громади землі комунальної власності, які згідно із законодавством не підлягають відчуженню. Земельний кодекс закріплює правило, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, тощо); землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що ма­ють особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико- культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; землі лісового фонду та водного фонду, крім випадків, встановлених законом; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

Оскільки ЗК (ч. 2 ст. 59 та ч. 2 ст. 56) передбачає можливість передачі у власність за рішенням органів місцевого самоврядування та (або) органів виконавчої влади громадянам та юридичним особам замкнених природних водойм загальною площею до 3 га та замкнених земельних ділянок лісового фонду загальною площею до 5 га, то законодавством не виключається можливість звернення на них стягнення за зобов'язаннями відповідної територіальної громади.

5. До об'єктів права власності територіальної громади належать кошти відповідного місцевого бюджету. Бюджетний кодекс України поділяє доходи, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування на такі, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів (ст.64 БК) та доходів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів (ст.69 БК). До першої групи належать: податок з доходів фізичних осіб у відповідній частині; державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам; плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад; плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюється виконавчими органами відповідних рад; плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності тощо.

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування; плата за землю у відповідному обсязі; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету; надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; податок на промисел тощо.

У Державному бюджеті України може передбачатися надання субвенцій та дотацій (наприклад, субвенція на здійснення програм соціального захисту, на виконання інвестиційних проектів тощо), які зараховуються до відповідного місцевого бюджету.

6. Підставою набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Зокрема, Законом України від 3 березня 1998 р. «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» визначені правові засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у дер­жавну власність. Законом визначені об'єкти передачі, умови та порядок прийнят­тя  рішення про передачу, її оформлення тощо. Передання об'єктів права державної та комунальної власності здійснюється безоплатно чи шляхом обміну цими об'єктами у порядку, визначеному Законом України «Про передачу об'єктів права дер­жавної та комунальної власності», якщо інше не передбачено законодавством.

7. Правило коментованої статті про можливість звернення стягнення за зобов'язаннями територіальної громади не поширюється на майно:

1) закріплене за створеними територіальними громадами юридичними особами (зокрема, за комунальними унітарними підприємствами — ст. 78 ГК), які відповідно до ст. 176 ЦК не відповідають за зобов'язаннями територіальних гро­мад, а територіальні громади, у свою чергу, не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом;

2)  вилучене з цивільного обороту, тобто яке не може перебувати у власності фізичних чи юридичних осіб (ст. 178 ЦК). Постановою Верховної Ради України „Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р. затверджений Перелік видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на тери­торії України;

3) землю (ст. 83 ЗК) та інші природні ресурси, що перебувають у комунальній власності та не можуть належати фізичним та юридичним особам на праві влас­ності. Звернення стягнення на землю та інші природні ресурси, що належать те­риторіальній громаді, можливе лише у випадках, передбачених законом за умо­ви їх вільної оборотоздатності.