Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відпо¬відно до законодавства відшкодувати працівникові шкоду, запо¬діяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'я¬заним із виконанням трудових обов'язків.
(Стаття 173 h змінами, внесеними згідно із Законом М 3694-12 від 15.12.93)
1. Однією з основних гарантій, встановлених у Законі Украї¬ни «Про охорону праці», є запровадження соціального страху¬вання від нещасних випадків і професійних захворювань. 23 ве¬ресня 1999 р. в Україні прийнято Закон «Про загальнообов'яз¬кове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Цей Закон визначив систему, принципи та види соціального страхування від нещасного випадку на вироб¬ництві та професійного захворювання, порядок відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров'я, визначив обов'язки Фонду соціального страхування від нещас¬них випадків щодо сплати страхових виплат у разі настання стра¬хових випадків.
2.  Зазначений Закон набрав чинності з 1 квітня 2001 р. Проте підпункти «а»—«б» пункту 5 та пункт 7 ст. 21 Закону
(забезпечення обслуговуванням вузкопрофільними лікарями та лікарями загальної практики; забезпечення доглядом медичних сестер удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактич¬ному закладі; забезпечення акушерським та іншим доглядом удома або в лікарні під час вагітності та пологів; забезпечення згідно з медичним висновком домашнім доглядом за потерпілим, допо¬могою у веденні домашнього господарства (або надання йому компенсації відповідних витрат), сприяння наданню потерпіло¬му, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла) набира¬ють чинності з 1 січня 2003 р. До внесення змін нормативні акти діють у тій частині, що не суперечить Закону України «Про за¬гальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасно¬го випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 807 від 11 липня 2001 р. «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України» втратила чинність по¬станова Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 р. «Про затвердження Правил відшкодування власником підпри¬ємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'я¬заним з виконанням ним трудових обов'язків».
3.  Отже, шкода, заподіяна життю, здоров'ю і працездатності працівника внаслідок трудового каліцтва чи професійного захво¬рювання, з 1 квітня 2001 р. відшкодовується Фондом соціально¬го страхування від нещасних випадків шляхом надання страхових виплат.
Відшкодування шкоди особам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 p., здійснюватиметься Фондом соціального страхування від нещасних випадків з того часу, коли відповідні під¬приємства передали Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Якщо документи не передано Фонду, то потерпілі продовжують отримувати нале¬жні виплати та соціальні послуги від роботодавця (п. 2 ст. 7 За¬кону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове дер¬жавне соціальне страхування від нещасного випадку на вироб¬ництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 p.).
Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності Закону України «Про загаль¬нообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спри¬чинили втрату працездатності» підприємства, установи та орга¬нізації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника — Фондом соціального страхування від не¬щасних випадків.