Стаття 173. Представники держави, Автономної Республіки Крим, те­риторіальних громад

1. У випадках і в порядку, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, від імені держави, Автономної Республіки Крим, територіаль­них громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

1. Норма коментованої ст. 173 ЦК встановлює правові механізми участі держави, Автономної Республіки Крим і територіальних громад у цивільних відносинах, які відрізняються від тих, що передбачені статтями 170—172 ЦК. Згідно зі ст. 173 ЦК державу, Автономну Республіку Крим і територіальні громади у цивільних відносинах можуть представляти фізичні і юридичні особи, а також органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим і органи місцевого самоврядування у тих спеціальних випадках, коли за загальним правилом їм не властиво виконувати ці функції відповідно до свого конституційно -правового статусу. У передбачених коментованою статтею випадках такі органи вступають в цивільні відносини від імені держави, Автономної Республіки Крим чи територіальних громад не на підставі власної компетенції, як це передбачено статтями 170—172 ЦК, а за спеціальним дорученням в окремо встановленому законодавством порядку. Тому ці органи у конкретних ситуаціях не обов'язково представляють кореспондуюче їм публічне утворення — державу, АРК чи те­риторіальну громаду. Наприклад, органи влади АРК або органи місцевого самоврядування можуть представляти державу, а органи державної влади - територіальну громаду. Така ситуація складається, наприклад, у разі делегування повноважень органом державної влади органові місцевого самоврядування, як це передбачено законами України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про місцеве самоврядування в Україні».

Делегування повноважень може відбуватись і у межах однієї системи владних органів, зокрема, делегування Кабінетом Міністрів України окремих повноважень центральним або місцевим органам державної виконавчої влади, чи делегування сільськими, селищними, міськими радами тих чи інших повноважень районним і обласним радам (див., наприклад, легальне визначення терміна «концесієдавець” у Законі України «Про концесії» або Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо делегування Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській обласним державним адміністраціям повноважень щодо управління майном, що перебуває у загальнодержавній власності» від 21 лютого 1994 р. № 61/94).

2 .Іншою відмінністю порядку участі держави,АРК,територіальних громад у цивільних відносинах, у порівнянні зі статтями 170—172 ЦК,є те, що названі в коментованій статті органи та особи діють не на постійній основі, а разово або тимчасово.Їх можливість діяти від імені тих чи інших публічних утворень не становить невід'ємної частини їхнього правового статусу, а грунтується на підставах, тривалість існування яких визначається стороною, яку вони представляють. Так, у вищенаведеному прикладі акт делегування повноважень, навіть якщо він носить безстроко­вий характер, може у будь-який час бути скасований органом, що його видав.

3. З огляду на виділені особливості представницької діяльності фізичних та юридичних осіб, органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування від імені держави, АРК та територіальних громад, законодавець у коментованій статті окремо врегулював відносини, які при цьому ви­никають, встановивши ряд додаткових правових вимог.

По-перше, порядок та випадки, коли фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади АРК та органи місцевого самоврядування можуть виступати за правилами коментованої статті у цивільних відносинах від імені держави, АРК та територіальних громад, мають бути встановлені законом або іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами органів влади АРК, ак­тами органів місцевого самоврядування. Ці випадки та порядок не можуть виз­начатись індивідуальними правовими актами. Наприклад, Закон України «Про поставки продукції для державних потреб» встановлює, що державними замовниками можуть бути державні організації та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення. Закон України «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг» передбачає, що концесієдавцем від імені держави може висту­пати орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на проведення концесійного конкурсу та укладення концесійного договору на будівництво автомобільної дороги.

По-друге, як передбачено ст. 173 ЦК, ці особи та органи можуть вступати у цивільні відносини від імені держави, АРК та територіальних громад лише за спеціальним дорученням. Спеціальне доручення може бути видане лише у прямо передбачених законом випадках. Таке спеціальне доручення може міститися у договорі (див., наприклад: наказ Фонду державного майна України «Про затвердження Типової форми договору доручення на виконання функцій з управління пакетом акцій, що належить державі» від 1 березня 2004 р. № 383) або у правовому акті (див., наприклад: розпорядження Президента України

„Про уповноваження М. Азарова на підписання Листа-угоди N P4050-UA між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку стосовно авансу позики для підготовки проекту «Фонд муніципального розвитку України» від 25 травня 2004 р. № 115-2004-рп).

Під поняттям «спеціальне доручення» не слід розуміти виключно довіреність як письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Яку б форму не мало спеціальне доручення — до­говір,адміністративний чи інший правовий акт, воно є підставою виникнення представництва, тобто правовідношення, в якому представник (фізична або юридична особа, орган державної влади, орган влади АРК, орган місцевого самоврядування) зобов'язаний або має право вчинити правочин від імені другої сторони (держави, АРК, територіальної громади), яку він представляє (див. коментар до ст. 237 ЦК).

 На такі правовідносини поширюється дія норм глави 17 ЦК «Представництво». Держава, АРК та територіальна громада в особі своїх органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування мають право вимагати належного здійснення цивільних прав та обов'язків від фізичних і юридичних осіб, органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування, яким вони видали спеціальне доручення на вступ у цивільні відносини від свого (держави, АРК, територіальної громади) імені.