Стаття 172. Консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених земель
1. Консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я.
2. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.
3. Консервація земель здійснюється за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок.
4. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.
Пункт 1 даної статті Земельного кодексу України визначає, які землі підлягають консервації (від лат. сопзегуаі;іо — збереження): деградовані, малопродуктивні і техногенно забруднені. Згідно з наказом Держомзему України, Міністерства фінансів і Міністерства юстиції України «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг» від 15 червня 2001 р. консервація малопродуктивних, деградованих і не придатних для сільськогосподарського виробництва земель області (району) являє собою комплекс робіт, який включає в себе: збір, систематизацію та аналіз вихідних
даних щодо кількісної та якісної характеристики земельних угідь області, розробку критеріїв консервації малопродуктивних земель та деградованих угідь, визначення обсягів консервації малопродуктивних та не придатних для сільськогосподарського використання земель у розрізі адмінрайонів, виходячи з вимог рптимізації агроландшафтів, складання наукового звіту.
Згідно зі ст. 111 ЗК України право на земельну ділянку може бути обмежено законом чи договором шляхом встановлення умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт. До таких природоохоронних вимог слід віднести і консервацію земель. Обмеження використання земельної ділянки на період консервації підлягає державній реєстрації і діє протягом терміну, встановленого законом чи договором.
У п. 2 даної статті закріплено положення про те, що консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення.
Згідно з Законом України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 р. залуження і заліснення є меліоративними заходами, які спрямовані на поліпшення хімічних і фізичних властивостей ґрунтів, збереження і підвищення їх родючост та формування збалансованої раціональної структури угідь Так, залуження є одним із заходів культуртехнічної меліорації земель, яка передбачає проведення впорядкування поверхні землі та підготовку її до використання для сільського сподарських потреб. Що стосується заліснення, то це один із заходів агролісотехнічної меліорації, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення докорінного поліпшення земель шляхом використання ґрунтозахисних та інших властивостей захисних лісових насаджень З цією метою формуються такі поліфункціональні лісомеліоративні системи, як:
— площинні (протиерозійні) захисні лісонасадження, що забезпечують захист земель від ерозії шляхом заліснення ярів, крутосхилів та інших деградованих земель;
— лінійні (полезахисні) лісонасадження, що забезпечують захист земель від вітрової та водної ерозії та поліпшення ґрунтово-кліматичних умов сільськогосподарських угідь шляхом створення полезахисних і стокорегулюючих лісосмуг.
Так, Постановою Верховної Ради України «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки» від 5 березня 1998 р. (розділ IV) передбачено впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією територій, першочерговим залуженням та консервацією дуже еродованих та схилових земель, розроблення проектів землеустрою з контурно» меліоративною організацією територій, відповідно до яких виконуються роботи щодо створення захисних лісових наса» джень, будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд та забезпечується необхідна їх експлуатація.
Крім того, Законом України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000—2015 роки» від 21 вересня 2000 р. для збільшення площі національної екологічної мережі передбачено створення лісових насаджень та полезахисних лісових смуг, залуження земель, проведення консервації деградованих і забруд нених земель із наступним їх частковим залісненням.
Здійснення залуження і заліснення земель передбачено також наказом Держкомзему України «Про затвердження Рекомендації по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій» від 15 травня 1992 р.
Слід зазначити, що консервація еродованої та техногенно забрудненої ріллі (способом залуження та заліснення) передбачена Національною програмою екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води (затверджена Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1997 р.). Так, згідно з даною програмою протягом 2001—2010 років залуженню та залісненню підлягають 359,62 тис. гектарів земель.
Протягом 1999—2000 рр. в Україні з ріллі було виведено 1 млн гектарів перезволожених, заболочених, засолених і солонцюватих земель та тих, що мають крутосхили більше 7 градусів з наступним їх залуженням та залісненням (постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо реалізації Програми діяльності Кабінету Міністрів України» від 7 грудня 1998 р. та «Про державне замовлення на закупівлю товарів, виконання робіт, надання послуг для державних потреб на 2000 рік від 3 серпня 2000 р.).
Пункт 3 даної статті передбачає, що консервація земель здійснюється за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Повноваження зазначених органів у галузі земельних відносин закріплені в ЗК України (статті 8—12, 17), а також Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
На думку автора коментованої статті, рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо консервації земель мають бути належним чином обґрунтовані та підкріплені необхідними матеріалами. Земельним кодексом, на жаль, перелік таких матеріалів не визначений.
Згідно з наказом Держкомзему України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок здійснення органами Держкомзему державного контролю за використанням і охороною земель» від 25 липня 1993 р. (із змінами від 12 вересня 2001 р.) головні державні інспектори і державні інспектори використання і охорони земель України, областей, районів у межах своєї компетенції мають право вносити до органів виконавчої влади або виконавчих органів місцевого самоврядування питання (пропозиції) про тимчасову консервацію деградованих чи забруднених земель, подальше використання яких може призвести до негативних наслідків.
Рішення про консервацію земель приймаються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на основі експертного висновку. Суб'єктами екологічної експертизи є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів, його органи на місцях, створювані ними спеціалізовані установи, організації та еколого-експертні підрозділи чи комісії, а також інші державні органи, місцеві ради і органи виконавчої влади на місцях, які приймають рішення і організовують за необхідності проведення екологічної експертизи відповідно до законодавства України. Основними завданнями цієї експертизи має бути організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки земель, які підлягають консервації, встановлення відповідності деградованих чи забруднених земель вимогам земельного та екологічного законодавства, оцінка впливу цих земель на навколишнє природне середовище тощо.
Автор коментованої статті вважає, що при вирішенні питання про консервацію земель повинна бути проведена державна екологічна експертиза, оскільки має місце реальна або ймовірна (потенційна) небезпека впливу таких земель на життя і здоров'я людей, стан навколишнього природного середовища. Здійснення державної екологічної експертизи належить до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології і природних ресурсів і його органів на місцях (відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу» від 5 лютого 1995 р. зі змінами від б квітня 2000 р. та Указу Президента України «Питання Міністерства екології і природних ресурсів» від 29 травня 2000 р).
Отже, рішення органів виконавчої влади та органів місце» вого самоврядування про консервацію земель мають прийматися на основі експертного висновку Міністерства екології і природних ресурсів чи його органів на місцях.
Одночасно має затверджуватись і план заходів щодо поновлення деградованих земель тощо з зазначенням джерел фінансування і виконавців.
Порядок консервації земель встановлюється законодавством України. На даний час спеціального нормативно-правового акта, який би визначав вищезазначений порядок, в Україні немає. Окремі елементи порядку консервації земель містяться в ряді законодавчих актів України, зокрема в Кодексі України про надра від 27 липня 1994 р. (ст. 54 «Ліквідація і консервація гірничодобувних об'єктів»), наказі Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження Порядку погодження питань ліквідації та консервації гірничодобувних об'єктів або їх ділянок» від 12 березня 1999 р., Законі України «Про поводження з радіоактивними відходами» від ЗО червня 1995 р. (ст. 21 «Закриття (консервація) сховищ радіоактивних відходів»), Водному кодексі України від 6 червня 1995 р. (статті 107, 108 — «Шкідлива дія вод і заходи щодо запобігання їй та усунення її наслідків», «Невідкладні заходи щодо запобігання стихійному лихові, спричиненому шкідливою дією вод, аваріям на водних об'єктах та ліквідації їх наслідків»), у законах України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 р., «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 р. тощо.
Однак, на думку автора коментаря, найближчим часом необхідно розробити і прийняти спеціальний нормативно-правовий акт, який би визначав порядок консервації земель (зокрема Закон України «Про охорону земель»).
