Власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, вста¬новленого Кабінетом Міністрів України.
(Стаття 171 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР №4617-/0від 24.01.83; Законом № 3694-і2 від 15.12.93)
1. На власника або уповноважений ним орган покладено обо¬в'язок проведення розслідування і обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що трапилися на підприємст¬ві, в установі, організації. Порядок їх здійснення регулюється Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещас¬них випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі — Положення), затвердженим постановою Кабінету Мініст¬рів України № 1094 від 21 серпня 2001 р. Дія цього Положення поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, на осіб (у тому числі іноземців та осіб без громадянст¬ва), які є власниками підприємств або уповноваженими ними особами, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю.
Розслідуванню підлягають ті нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися з:
— працівниками, які виконують на цих підприємствах роботу за трудовими договорами (контрактами) або залучаються до ро¬боти з інших підприємств.
Розслідування нещасних випадків (професійних захворювань), що сталися з працівниками, які перебували у відрядженні за кор¬доном, а також з громадянами іноземних держав, які працюють на підприємствах, проводиться згідно з цим Положенням, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
—  особами, що проходять виробничу практику.
Нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися з особами, які самостійно забезпечують себе роботою, розсліду¬ються за нормами цього Положення за умови, якщо вони добро¬вільно сплачують внески на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворю¬вання.
2. Розслідування та облік проводяться з приводу виникнення нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що при¬звели до таких наслідків:
—  втрати особою працездатності на один робочий день чи більше;
—  необхідності переведення працівника на іншу (легшу) ро¬боту строком не менш як на один робочий день;
—  смерті особи.
Розрізняють нещасні випадки, що підлягають загальному роз¬слідуванню та обліку, та нещасні випадки, що підлягають спеціа¬льному розслідуванню та обліку. До останніх належать: нещасні ви¬падки із смертельним наслідком; групові нещасні випадки, які ста-лися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я; випадки смерті на виробницт¬ві та випадки зникнення працівника під час виконання ним тру¬дових обов'язків. Порядок розслідування нещасних випадків по-ширюється і на аварії.
Існує два види аварій, що підлягають розслідуванню та облі¬ку: аварії І та II категорії.
До І категорії належать аварії, внаслідок яких:
—  загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;
— стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпеч¬них речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;
— збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навко¬лишньому природному середовищі більш як у 10 разів;
— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єк¬та, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення.
До II категорії належать аварії, внаслідок яких:
—  загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;
— зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єк¬та, що створило загрозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці з чисельністю працівників 100 осіб і більше.
Розслідуванню та обліку підлягають і професійні захворюван¬ня. Захворювання працівника вважається професійним, якщо така хвороба передбачена у Переліку професійних захворювань, за¬твердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1662 від 8 листопада 2000 р. Трудове законодавство України розрізняє гострі та хронічні професійні захворювання. До гострих професій¬них захворювань і гострих професійних отруєнь належать випа¬дки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речо¬вин.
3. Розслідуванню підлягають не лише нещасні випадки та професійні захворювання, що трапилися при виконанні праців¬ником трудових обов'язків, айв інших випадках, що передбаче¬ні в законодавстві. Відповідно до порядку, встановленого п. 6 Положення, розслідуванню підлягають нещасні випадки та про¬фесійні захворювання, що сталися з працівником під час:
—  перебування у відрядженні;
— перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, або за дорученням роботодавця в неробо¬чий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;
— приведення в порядок знарядь виробництва, засобів захис¬ту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів з особистої гігієни;
—  проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспорті іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою), за наявності розпорядження роботодавця;
—  використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповід¬но до встановленого порядку;
—  провадження дій в інтересах підприємства, на якому пра¬цює потерпілий;
—  ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використову¬ються підприємством;
—  надання підприємством шефської допомоги;
—  перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного від¬починку, якщо причина нещасного випадку пов'язана з вико¬нанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з дією на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів чи се¬редовища;
—  прямування працівника до об'єкта обслуговування за за¬твердженими маршрутами або до будь-якого об'єкта за доручен¬ням роботодавця;
— прямування до місця відрядження та в зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.
4.  Процедура розслідування і обліку нещасного випадку пе¬редбачає:
—  повідомлення відповідних суб'єктів про нещасний випа¬док, що трапився, і надання необхідної допомоги потерпілим та вжиття заходів щодо попередження виникнення інших нещас¬них випадків;
—  створення комісії з розслідування нещасних випадків;
—  проведення розслідування нещасних випадків;
— оформлення результатів розслідування нещасних випадків і надання матеріалів розслідування зацікавленим особам та облік нещасних випадків.
5.  Працівник, з яким трапився нещасний випадок, праців¬ник, який виявив нещасний випадок, або свідок нещасного ви¬падку терміново повідомляє безпосереднього керівника робіт або іншу уповноважену особу про нещасний випадок, що трапився.
Посадова особа зобов'язана терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а при необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу, та зберегти до при¬буття комісії з розслідування обстановку на робочому місці і вжити всіх засобів з метою запобігти виникненню подібних випадків у ситуації, що склалася. Вона також повідомляє роботодавця та відповідну профспілкову організацію про нещасний випадок, що трапився.
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смер¬тельним наслідком, випадок смерті, а також зникнення праців¬ника під час виконання ним трудових обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати повідомлення:
—  відповідному територіальному органу державного нагляду за охороною праці;
—  прокуратурі за місцем виникнення нещасного випадку;
—  відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
— органу, до сфери управління якого належить це підприєм¬ство (у разі його відсутності — відповідній місцевій держадмініст¬рації або виконавчому органу місцевого самоврядування);
— санепідемстанції у разі виявлення гострих професійних за¬хворювань (отруєнь);
—  профспілковій організації, членом якої є потерпілий;
—  вищому за підпорядкуванням профспілковому органу;
—  відповідному органу з питань захисту населення і терито¬рій від надзвичайних ситуацій та іншим організаціям (у разі не¬обхідності).
Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок свої вищі за підлеглістю органи згідно з установленим порядком.