Стаття 17. Захист цивільних прав та інтересів Президентом України, орга­нами державної влади, органами влади Автономної Респуб­ліки Крим або органами місцевого самоврядування

1. Президент України здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах повноважень, визначених Конституцією України.

2. У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу держав­ної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого са­моврядування.

3. Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування здійснюють захист цивільних прав та інтересів у ме­жах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.

1. Відповідно до ст. 102 Конституції України Президент України є главою дер­жави і виступає від її імені. Серед повноважень Президента України, як гаранта прав і свобод людини і громадянина, можна назвати те, що він має право скасову­вати акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, які містять цивільно-правові норми, внаслідок яких порушуються цивільні права та законні інтереси фізичних, юридичних осіб та інших учасників цивільних правовідносин. Президент України також наділений правом «вето» щодо прийнятих Верховною Радою України законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України, у тому числі щодо цивільно-пра­вового регулювання суспільних відносин (ст. 106 Конституції України). Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і гро­мадянина; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управл­іння об'єктами державної власності відповідно до закону (ст. 117 Конституції Ук­раїни). Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабі­нету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин — також програм їх національно-культурного розвитку;

підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

взаємодію з органами місцевого самоврядування;

реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними ра­лами повноважень.

2. Особа має право звернутися за захистом свого цивільного права чи інтересів до Президента України та зазначених органів у випадках, встановлених конституцією України та законом. У принципі, фізична чи юридична особа можуть звернутися за захистом своїх порушених цивільних прав і у випадках, не перед­бачених законом, але у такому разі вони можуть не одержати належного захис­ту, оскільки органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України (ст. 19 Конституції України).

Так, фізична особа, якій завдано шкоду незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю правоохоронних органів (ст. 1176 ЦК), має право вимагати відшкодування такої шкоди державою в адміністративному порядку, визначеному За­коном України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

Захист цивільних прав в адміністративному порядку може здійснюватися органами державної виконавчої служби, органами внутрішніх справ тощо.

 У чинному ЦК нічого не сказано про можливість захисту цивільних прав органами прокуратури. З огляду на те, що на прокуратуру покладається, зокре­ма, завдання щодо представництва інтересів громадянина в суді у передбачених законом випадках, відповідь на це питания має бути позитивною.

3. У всіх випадках звернення особи за захистом до зазначених органів не пе­решкоджає її подальшому зверненню зі своїми вимогами до суду.