Стаття 169. Правові форми участі територіальних громад у цивільних відносинах

1. Територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

2. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в по­рядку, встановлених Конституцією України та законом.

3. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загаль­них підставах, якщо інше не встановлено законом.

1. Посилення місцевого самоврядування в Україні є важливим внеском у роз­будову Європи на принципах демократії і децентралізації влади. Україна, рати­фікувавши Європейську хартію місцевого самоврядування, задекларувала своє усвідомлення необхідності існування місцевого самоврядування з широкою автономією щодо його функцій, наявними шляхами і засобами здійснення цих функцій, а також ресурсами, необхідними для їх виконання. Матеріально-фінансова самостійність є одним з основних принципів здійснення місцевого самоврядування в Україні. Важливою гарантією реалізації цього принципу слугує визнання територіальних громад України учасниками цивільних відносин (ст. 2 ЦК).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальною громадою визнаються жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр (детальніше про статус територіальної громади як учасника цивільних відносин див. коментар до ст. 2 ЦК).

 Територіальні громади реалізують у цивільних відносинах свою правосуб'єктність. Вони набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування (див. коментар до статей 172, 173 ЦК). Набуття і здійснення територіальними громадами цивільних прав та обов'язків відбувається у правових формах участі в майнових та особистих немайнових відносинах, що регулюються цивільним законодавством (ст. 1 ЦК).

Головною правовою передумовою участі територіальних громад у цивільних відносинах є положення ст. 142 Конституції України, де зазначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді, є ко­мунальною власністю. У ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності визначається як право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (детальніше про право комунальної власності див. коментар до ст. 327 ЦК).

 Відповідно до ст. 318 ЦК територіальна громада виступає самостійним суб'єктом права комунальної власності. Тому положення ст. 31 Закону України «Про власність» про те, що до державної власності в Україні належить власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність), не підлягало застосуванню згідно з п. 1 Перехідних положень Конституції України, оскільки воно суперечило змісту статей 13 і 142 Основного закону.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби.

Цивільний кодекс України передбачає ряд спеціальних підстав виникнення  у територіальних громад права власності. Це, зокрема, передача в комунальну власність за рішенням суду безхазяйної нерухомої речі (ч. 2 ст. 335 ЦК), відмова особи від знайденої речі, відсутність вимоги колишнього власника передати йому суму виторгу від продажу знайденого транспортного засобу (частини 2 і З ст.338 ЦК), а також відмова особи, в якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в користуванні, від набуття права власності на неї (ч. 2 ст. 341 ЦК).

Саме у власність територіальної громади, а не держави переходить спадщина, визнана судом відумерлою (ч. З ст. 1277 ЦК).

Окремою підставою набуття територіальною громадою права власності є бе­зоплатна передача їй державного майна. Згідно з ч. З ст. 141 ГК Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад. Передача об'єктів господарсько­го призначення з державної у комунальну власність здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ» здійснення столичних функцій забезпечується зі сторони держави шля­хом передачі у комунальну власність територіальної громади міста Києва майна підприємств, установ, організацій та інших об'єктів державної власності, а також часток (акцій, паїв), що належать державі в акціонерних господарських товариствах, які розташовані у місті Києві.

Територіальні громади беруть участь у зобов'язальних цивільних відноси­нах шляхом випуску місцевих позик, лотерей, цінних паперів, придбання та відчу­ження (у тому числі в процедурах приватизації) об'єктів комунальної власності, передачі їх в оренду, заставу, концесію. Законом України «Про місцеве самовря­дування в Україні» територіальним громадам надано право брати участь в зов­нішньоекономічній діяльності шляхом укладення і забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг. Територіальні громади в особі місцевих рад можуть отримувати позики з інших бюджетів на покриття тимчасових касових розривів з їх погашенням до кінця бюджетного року, а також отримувати кредити у банківських установах.

Відповідно до ст. 70 цього Закону органи місцевого самоврядування мо­жуть виступати гарантами кредитів підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, роз­міщувати належні їм кошти в банках інших суб'єктів права власності, отриму­вати відсотки від їх доходів відповідно до закону із зарахуванням їх до доход­но'! частини відповідного місцевого бюджету.

На підставі ст. 22 Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ» у зв'язку зі здійсненням містом функцій столиці України територіальна гро­мада м. Києва в особі відповідних органів місцевого самоврядування додаткове має право виступати гарантом вітчизняних та іноземних інвестицій і кредитів що надаються підприємствам, майно яких перебуває в комунальній власності або передано до сфери управління Київської міської державної адміністрації.

Територіальна громада несе обов'язок з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі внаслідок прийняття незаконного нормативно-правового акта, незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого само­врядування чи його посадової особи при виконанні ними своїх повноважень. Відповідно до ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні” шкода в перелічених випадках відшкодовуються за рахунок коштів місцевого бюджету. Тому вказівка на орган місцевого самоврядування як на суб'єкт відшко­дування такої шкоди у статтях 1173—1175 ЦК вбачається некоректною.

Територіальна громада може бути спадкоємцем за заповітом або відказоодержувачем у спадкових відносинах (ст. 1222 ЦК).

Цивільний закон допускає територіальні громади до участі у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин - фізичними і юридичними особами, Автономною Республікою Крим, державою. У цивільних відносинах територіальні громади незалежні і не підпорядковані іншим учасникам цивільних відносин, так само як останні не залежать і не підпорядковуються територіальним громадам. Принцип юридичної рівності учасників цивільних відносин, водночас, не виключає того, що в інших правовідносинах територіальні громади можуть перебувати у стосунках субординації (адміністративні правовідносини).

2. Стаття 169 ЦК окремо виділяє таку форму участі територіальних громад у цивільних відносинах, як створення юридичних осіб. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Створення територіальною громадою таких юридичних осіб у загальних рисах визначає ст. 81 ЦК. У ній, зокрема, зазначено, що юридичні особи публічного права створюються розпорядчим актом органу місцевого самоврядування. Створення в такому порядку комунальних унітарних підприємств детальніше регулюється ст. 78 ГК. Зако­ном України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено також зас­нування територіальними громадами засобів масової інформації, комунальних банків та інших фінансово-кредитних установ комунальної власності.

3. Територіальні громади можуть самостійно або разом з іншими учасниками цивільних відносин створювати юридичні особи приватного права (див. коментар до ст. 81 ЦК), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, сплачувати внесок до статутного капіталу, розпоряджатися своєю часткою (акціями), через статутні органи управління цих юридичних осіб брати участь в управлінні ними, в тому числі приймати рішення про їх припинення в установ­леному законодавством порядку.

4. Важливо звернути увагу на встановлену законодавством специфіку застосування процедур відновлення платоспроможності (санації) та визнання бан­крутом підприємств комунальної власності. Відповідно до п. 8 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб — підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно останніх виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього. Це означає, що місцеві ради як органи територіальних громад мають дискреційне (від франц. discretionaire — залежний від власного розсуду) право приймати рішення щодо незастосування названого Закону до підприємств комунальної власності. Коли відповідна рада ухвалить таке рішення, суд не має права порушувати провадження у справі про банкрутство підприємства комунальної власності, а якщо така справа порушена, то суд зобов'язаний припинити провадження у ній.