Стаття 166. Припинення членства у виробничому кооперативі і пе­рехід паю

1. Член виробничого кооперативу має право на вихід із кооперативу. У цьому разі йому виплачується вартість паю або видається майно, пропорційне розміру його паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу.

Видача паю, виплата вартості паю та інші виплати членові кооперативу, що виходить з нього, здійснюються у порядку, встановленому статутом кооперати­ву і законом.

2. Член виробничого кооперативу може бути виключений із кооперативу за рішенням загальних зборів у разі невиконання чи неналежного виконання обо­в'язків, покладених на нього статутом кооперативу, а також в інших випадках, встановлених статутом кооперативу і законом.

Член виробничого кооперативу, якого виключили із кооперативу, має право на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом кооперативу, відпо­відно до частини першої цієї статті.

3. Член виробничого кооперативу має право передати свій пай чи його час­тину іншому членові кооперативу, якщо інше не встановлено статутом коопера­тиву і законом.

Передання паю (його частини) особі, яка не є членом виробничого коопера­тиву, допускається лише за згодою кооперативу. У цьому разі інші члени коопе­ративу користуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється статутом кооперативу і законом.

4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперати­ву. За відмови прийняти спадкоємців у члени кооперативу кооператив виплачує спадкоємцям вартість паю померлого члена кооперативу.

5. Звернення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його влас­ними зобов'язаннями допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом.

6. У разі звернення заставодержателем стягнення на пай члена виробничого кооперативу, що переданий у заставу, застосовуються положення частини тре­тьої цієї статті.

1. Коментованою статтею передбачено, що припинення членства у виробни­чому кооперативі можливо у разі: добровільного виходу члена з кооперативу (за власним бажанням); виключення члена з кооперативу за рішенням загальних зборів (незалежно від бажання члена кооперативу). В останньому випадку за­гальні збори мають право прийняти рішення про виключення члена з коопера­тиву у разі невиконання або неналежного виконання ним обов'язків, покладе­них на нього статутом кооперативу (наприклад у разі: припинення трудової участі у діяльності кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу), а також в інших випадках, встановлених статутом кооперативу і ст.98 ГК; ст. 13 Закону України «Про кооперацію»; ст. 10 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Одразу ж слід зазначити, що порядок добровільного виходу члена з коопера­тиву і порядок виключення з нього повинен бути передбачений статутом.

Право виключеного члена кооперативу на оскарження рішення про його виключення в судовому порядку закріплено ч. 6 ст. 98 ГК; ч. З ст. 10 Закону України

„Про сільськогосподарську кооперацію»; ст. 13 Закону України «Про кооперацію». Цивільний кодекс України, на жаль, такої норми не містить.

2. Член виробничого кооперативу, який добровільно вийшов з кооперативу або той, якого виключили з нього, мають право на одержання паю та інших виплат, встановлених статутом кооперативу. У вказаному випадку, їм виплачується  вартість паю або видається майно, пропорційно вартості їх паю, а також здійснюються виплати, встановлені статутом кооперативу. Так, ч. З ст. 21 Зако­ну України «Про кооперацію» передбачено, що у разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки — у натурі. Строк та інші умови одержан­ая членом кооперативу своєї загальної частки встановлюється статутом кооперативу. При цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту ви­ходу або виключення з кооперативу.

3. Частиною 3 ст. 166 ЦК закріплено право члена виробничого кооперативу передати свій пай чи його частину іншому членові кооперативу, якщо інше не встановлено статутом кооперативу і законом. Вказана норма має диспозитив­ний характер і застосовується лише у разі відсутності у законі або статуті кооперативу будь-яких обмежень стосовно передачі паю. Через відсутність таких об­межень згоди кооперативу на передачу членом кооперативу свого паю (чи його частини) іншому члену кооперативу не потрібно.

Зовсім по-іншому Кодекс регулює випадок передання паю (його частини) особі, яка не є членом виробничого кооперативу. У цьому разі передання паю (його частини) допускається лише за згодою кооперативу, а інші члени кооперативу кори­стуються переважним правом купівлі такого паю (його частини). Порядок відчуження паю чи його частини іншому членові кооперативу або третій особі встановлюється статутом кооперативу і законом. Передання членом кооперативу свого паю іншому членові кооперативу або третій особі призводить до припинення його членства у виробничому кооперативі. За таких обставин член кооперативу, який повністю передав свій пай, може добровільно вийти з кооперативу або його буде виключено з кооперативу на підставі відсутності його пайового внеску.

У тому випадку, коли член кооперативу передав іншій особі лише частину свого паю, розмір його паю буде зменшений, але такий член кооперативу залишиться у кооперативі.

4. У разі смерті члена виробничого кооперативу його спадкоємці можуть бути прийняті у члени кооперативу, якщо інше не встановлене статутом кооперативу. Вказана норма також є диспозитивною і застосовується лише у випадку, коли в статуті кооперативу відсутня заборона або будь-які обмеження стосовно прийняття у члени кооперативу спадкоємців померлого. За відмови прийняття у члени кооперативу спад­коємців кооператив виплачує їм вартість паю померлого члена кооперативу.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про кооперацію» право власності членів кооперативу—фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.

5. Звернення стягнення на пай члена виробничого кооперативу за його влас­ними зобов'язаннями допускається лише у разі недостатності у нього іншого май­на у порядку, встановленому статутом кооперативу і законом (ч.5 ст.166 ЦК). Пай члена кооперативу є частиною майна кооперативу. Тому з метою збереження майна кооперативу коментована стаття передбачає можливість звернення стяг­нення на пай члена кооперативу за його власними зобов'язаннями лише у разі недостатності у нього іншого майна. Відповідно до ч. 4 ст. 100 ГК майно виробни­чого кооперативу за його статутом поділяється на пайовий і неподільний фонди. Неподільний фонд утворюється за рахунок вступних внесків і майна кооперати­ву (за винятком землі). Пайові внески членів кооперативу до нього не включа­ються. З викладеного слідує, що на неподільний фонд кооперативу не може бути звернено стягнення за власними зобов'язаннями члена кооперативу.

6. Частиною 6 коментованої статті закріплено положення, що у разі звернен­ня заставодержателем стягнення на пай члена виробничого кооперативу, який переданий у заставу, застосовуються положення ч. З ст. 166 ЦК. Слід зазначити, що член кооперативу, на пай якого (в повному розмірі) заставодержателем було звернено стягнення, може добровільно вийти з кооперативу, або його буде вик­лючено з кооперативу через відсутність його пайового внеску, тобто його член­ство в кооперативі буде припинено.