Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття ма¬теріалів для їхнього виготовлення або грошових сум для їхнього придбання не дозволяється.
Власник або уповноважений ним орган повинен компенсува¬ти працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засо¬бів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з
вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'я¬заний замінити їх за свій рахунок.
(Стаття 164 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)
1. Забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту має на меті зменшення чи знешкодження негативного впливу виробничих факторів на здоров'я працівників, тому вони повинні видаватися працівникам фактично. Відповідальність за забезпечення ними працівників та його своєчасність покладається на власника.
2.  Засоби індивідуального захисту повинні відповідати вста¬новленим нормам і стандартам, що забезпечує їх якість. Відпо¬відно на виробників, постачальників і власників покладається обов'язок дотримання системи норм щодо виробництва і забез¬печення працівників якісними засобами індивідуального захис¬ту. Тому їх придбання здійснюється на підприємствах-виробни-ках або у виробничо-торговельних фірмах, що реалізують проду¬кцію відповідно до законодавства, або за умови, що засоби мають сертифікат якості. Порядок проведення сертифікації передбаче¬но Правилами сертифікації засобів індивідуального захисту пра¬цівників, затвердженими наказом Держстандарту України № 322 від 14 червня 1999 р.
Генеральним виробником засобів захисту працівників є ви¬робничо-торговельна фірма «Спецодяг», яка реалізує засоби ін¬дивідуального захисту, веде реєстр сертифікованої продукції, поширює необхідну інформацію з цих питань, бере участь в ор¬ганізаційно-методичній роботі по створенню нових видів засобів індивідуального захисту.
Враховуючи викладене та те, що засоби індивідуального захисту повинні відповідати характеру і умовам їх застосування і забезпе¬чувати реальну безпеку праці, заборонено видавати замість спе¬ціального одягу і спеціального взуття матеріали для їх виготовлен¬ня або грошові суми для їх придбання.
3. Як правило, грошова компенсація за засоби індивідуально¬го захисту не допускається. Чинне законодавство передбачає окре¬мі випадки, коли власником або уповноваженим ним органом виплачуються гроші, а саме:
а) у разі неналежного виконання власником обов'язку щодо своєчасного забезпечення засобами індивідуального захисту і придбання їх працівником за власні кошти. Слід зауважити, що така компенсація надається лише тому працівникові, який мав право на забезпечення засобами індивідуального захисту і пред¬ставив документ, яких засвідчує їх купівлю та вартість. У разі відсутності необхідних документів компенсація витрат здійсню¬ється за роздрібними цінами підприємства-виробника. Вартість засобів індивідуального захисту уточнюється бухгалтерією під¬приємства. Якщо ж витрати перевищують роздрібні ціни, ком¬пенсація різниці може бути виплачена, якщо це обумовлено в колективному договорі;
б) у разі невиконання власником обов'язку щодо своєчасної організації хімчистки або прання одягу. Працівнику оплачують¬ся фактичні витрати на прання і хімчистку при поданні докумен¬та, що підтверджує вартість зазначених послуг.