На роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціа¬льне взуття та інші засоби індивідуального захисту.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний органі¬зувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.
(Стаття 163 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)
1. Законодавство України про охорону праці передбачає комп¬лекс гарантій, спрямованих на реалізацію конституційного права на безпечні і нешкідливі умови праці. Серед гарантійних норм є видача працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту. Ця гарантія забезпечує захист здоров'я працівників, які виконують роботу у несприят¬ливих умовах виробничого середовища, що негативно вплива¬ють на їхню працездатність.
До засобів індивідуального захисту відносять засоби захисту голови, обличчя, очей, ніг, рук, органів дихання та слуху, ізолю¬ючі костюми та спеціальний одяг, запобіжні пристрої та захисні дерматологічні засоби.
2. Засоби індивідуального захисту видаються працівникам, що працюють із шкідливими і небезпечними умовами праці, на ро¬ботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприят¬ливих температурних умовах. Обов'язок із забезпечення ними працівників покладено на власника або уповноважений ним ор¬ган. Працівник не несе матері&тьних витрат на придбання засо¬бів індивідуального захисту. Забезпечуючи працівників спеціаль¬ним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуаль-ного захисту, слід враховувати вимоги законодавства:
— засоби індивідуального захисту повинні відповідати вста¬новленим нормативам і стандартам, що реально дозволяє запобіг¬ти виникненню виробничого травматизму і професійного захво¬рювання. Тому забороняється допускати до роботи працівників не лише без встановлених засобів індивідуального захисту, а й у несправних, не відремонтованих чи забруднених засобах;
— засоби індивідуального захисту повинні видаватися у стро¬ки, встановлені нормативами. Йдеться як про первинне забезпе¬чення працівника цими засобами, так і про періодичне, в тому числі у випадках їх дострокового зношення не з вини працівни¬ка. Недотримання цих вимог є порушенням законодавства із ство¬рення нешкідливих і безпечних умов праці. Відповідно пра¬цівник, який був вимушений придбати засоби індивідуального захисту за власні кошти через порушення строків їх видачі, має право на компенсацію понесених витрат.
3.  З метою уніфікації правового регулювання забезпечення працівників засобами індивідуального захисту наказом Держком-наглядохоронпраці України № 170 від 29 жовтня 1996 р. затверд¬жено Положення про порядок забезпечення працівників спе-ціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами ін¬дивідуального захисту.
Засоби індивідуального захисту видаються працівникам тих професій і посад, як передбачені у відповідних виробництвах, цехах, дільницях та видах робіт Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, або відповідни¬ми галузевими нормами, що введені на підставі типових.
4.  В Україні прийнято низку Типових положень і норм, що регулюють порядок видачі засобів індивідуального захисту за¬лежно від галузевої підпорядкованості підприємства, установи, організації: працівникам м'ясної і молочної промисловості, пра¬цівникам елеваторної, борошномельнокруп'яної і комбікормо¬вої промисловості, працівникам сільського та водного господар¬ства, працівникам харчової промисловості, працівникам зв'язку, робітникам підприємств нафтової, газової, нафтопереробної і наф¬тохімічної промисловості, працівникам дорожнього господарст¬ва, працівникам целюлозно-паперової промисловості.
5.  Галузеві положення встановлюють обов'язковий мінімум забезпечення працівників засобами індивідуального захисту. З урахуванням специфіки виробництва, вимог технологічних про¬цесів і нормативних актів з охорони праці за узгодженням з пред-ставниками профспілкових органів і рішенням працівників під¬приємства засоби індивідуального захисту можуть видаватися понад передбачені норми. Питання забезпечення цими засобами працівників конкретного підприємства, установи, організації ре¬гулюються локальними нормативно-правовими актами і колек¬тивними договорами. На основі типових галузевих нормативних актів на підприємстві приймається перелік робіт і професій, що дають право на безплатне одержання спеціального одягу, спеці¬ального взуття та інших засобів індивідуального захисту.
6.  Засоби індивідуального захисту вважаються власністю під¬приємства і підлягають інвентаризації. Працівники зобов'язані використовувати за призначенням і бережливо ставитися до ви¬даних у користування засобів індивідуального захисту. Зі свого боку власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ство¬рити відповідні умови їх зберігання.
Засоби індивідуального захисту підлягають обов'язковому по¬верненню у разі звільнення працівника, його переведення на тому самому підприємстві на іншу роботу, для якої видані засоби, не передбачені нормами, а також після закінчення строків їх носін¬ня замість одержуваних нових засобів індивідуального захисту. Спеціальний одяг і спеціальне взуття, повернені працівником до закінчення строків носіння, але ще придатні для використання, повинні бути відремонтовані і використані за призначенням, а непридатні до використання — списані.
7.  На власника покладається обов'язок організувати належ¬ний догляд за засобами індивідуального захисту, своєчасність здійснення хімчистки, прання, обезпилювання, дегазації, дезак¬тивації, знешкодження і ремонту. Всі зазначені заходи здійсню¬ються за кошти власника і в строки, визначені за узгодженням з представником трудового колективу.