Стаття 162. Аудиторська перевірка

1. Акціонерне товариство, яке зобов'язане відповідно до закону публікувати для загального відома документи, передбачені статтею 152 цього Кодексу, повинне для перевірки та підтвердження правильності річної фінансової звітності щорічно залучати аудитора, не пов'язаного майновими інтересами з товариством чи з його учасниками.

2. Аудиторська перевірка діяльності акціонерного товариства, у тому числі такого, що не зобов'язане публікувати для загального відома документи, має бути проведена у будь-який час на вимогу акціонерів, які разом володіють не менш як десятьма відсотками акцій.

Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності акціонерного това­риства встановлюється статутом товариства і законом.

Витрати, пов'язані з проведенням такої перевірки, покладаються на осіб, на вимогу яких проводиться аудиторська перевірка, якщо загальними зборами ак­ціонерів не буде ухвалене рішення про інше.

1. Щорічне проведення незалежних аудиторських перевірок діяльності AT пов'язане як з контролем з боку держави за діяльністю товариства, так і з надан­ням достовірної інформації про неї його акціонерам та кредиторам. Отже, обо­в'язок проведення щорічної аудиторської перевірки встановлюється лише для AT, які зобов'язані публікувати відомості, передбачені ст. 152 ЦК.

Із наведеного можна зробити кілька висновків. По-перше, відповідно до ново­го ЦК такий обов'язок встановлюється лише для AT, які проводять відкриту підписку на акції. Тобто AT, створені до набрання чинності новим ЦК України як закриті, такого обов'язку мати не будуть. Не виникає такого обов'язку і у випадку розподілу акцій нового випуску між акціонерами AT, позначеного як відкрите якщо раніше воно не проводило відкритої підписки. По-друге, через відсутність позначення у ЦК такого органу AT, як ревізійна комісія, припиниться дублюван­ня її функцій аудитором. Тобто при виникненні необхідності внутрішнього конт­ролю за діяльністю AT акціонери можуть створити ревізійну комісію, але це не виключає обов'язковості аудиторської перевірки у зазначених випадках.

Аудиторські перевірки в цьому разі необхідно проводити щорічно. Тобто, як тільки AT провело відкриту підписку на акції, в подальшому воно повинно за­лучати аудитора для щорічних перевірок. Цього вимагають ст. 18 Закону Украї­ни «Про господарські товариства» та законодавство про облік та звітність, про підтвердження аудитором достовірності та повноти річної фінансової звітності товариства. Одночасно втрачають силу положення ч. 2 вказаної статті та п. 1 ч. І ст. 10 Закону України «Про аудиторську діяльність» про обов'язковість ауди­торської перевірки річної фінансової звітності товариств з річним господарсь­ким оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів лише один раз на три роки.

Аудиторська перевірка повинна проводитись об'єктивно. Вона виключає будь-яку заінтересованість аудитора в її результатах. Передусім його заінтере­сованість може обумовлюватись матеріальними інтересами, що виникають із відносин із самим товариством або з його учасниками. Згідно із ч. 4 ст. 5 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудитор має право отримувати дивіден­ди від акцій, тобто бути акціонером. У такому разі він не може проводити аудит у цьому AT або в AT, акції якого належать іншому товариству, акціонером або учасником якого він є.

Відповідно до ст. 24 зазначеного Закону встановлюються заборони проведення аудиту: 1) аудитором, який має прямі родинні стосунки з керівництвом AT, що перевіряється; 2) аудитором, який має особисті майнові інтереси у AT, що перевіряється; 3) аудитором—членом органів управління або акціонером AT? що перевіряється; 4) аудитором—працівником AT, що перевіряється; 5) аудитjром—працівником філії чи представництва, працівником або акціонером (учаcником) залежного (дочірнього) товариства AT, що перевіряється.

2. У ч. 2 ст. 162 ЦК вказано на право акціонерів вимагати проведення аудиторської перевірки. При чому це право належить акціонерам будь-яких AT - як і тих, що проводили відкриту підписку на акції (вони зобов'язані публікувати для загального відома документи), так і тих, які її не проводили. Для реалізації свого права акціонери повинні володіти разом не менш як 10 відсотками акцій. Це може бути і один акціонер, і кілька акціонерів, які разом володіють таким пакетом акцій.

На практиці виникає питання про те, до кого акціонери мають висувати відповідну вимогу. Очевидно, що їх право маж бути реалізовано за аналогією права на скликання позачергових загальних зборів. Цю вимогу вони повинні висувати до виконавчого органу AT. Виконавчий орган відповідно повинен відреагувати на вимогу акціонерів і здійснити дії по залученню аудитора.

Однак, коли вимога акціонерів виконавчим органом проігнорована, є два шляхи виправлення ситуації, що склалася: 1) звернення до суду з вимогою примушення виконавчого органу AT укласти договір на проведення аудиту; 2) укладення такого договору. Кожен з цих шляхів має свої позитивні і негативні сторони. Перший може бути невиправдано довгим. Здійснення другого може взагалі стати неможливим внаслідок відмови аудитора від укладення договору. Для спрощення вирішення цього питання вбачається доцільним врегулювати у за­коні механізм аудиторської перевірки.

Витрати, пов'язані з її проведенням покладаються на осіб, на вимогу яких вона здійснюється. Тобто акціонери, які вимагають її проведення, повинні ви­рішити питання про покриття відповідних витрат. Виконавчий орган AT при цьому має це питання поставити перед акціонерами заздалегідь. В іншому випадку після аудиторської перевірки та проведення розрахунків з аудитором AT буде вимагати від тих акціонерів, на вимогу яких вона проводилася, повернення коштів, сплачених аудитору. Загальними зборами акціонерів може бути ухвалене й рішення про те, що витрати за договором з аудитором буде нести AT.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарю­вання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Найпоширенішим джерелом інформації про становище AT є перевірка його фінансових звітів, у яких відбиваються його фінансові показники та фінансовий стан. Це баланс, звіт про прибутки та збитки, потік грошових коштів тощо. Об'єктивність цих даних підтверджує аудиторський висновок, що складається після проведення аудиторської перевірки. Головною метою впровадження цієї вимоги є перевірка достовірності інформації про фінансовий стан товариства, що є основою для об'єктивної оцінки його цінних паперів.

 Вимоги до аудиторського висновку затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25 січня 2001 р. № 5. Порядок проведення аудиторських перевірок діяльності AT встановлюється статутом товариства і законом.