Стаття 159. Загальні збори акціонерів

1. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєст­рується із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах.

2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:

1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

2) обрання членів наглядової ради, а також утворення і відкликання вико­навчого та інших органів товариства;

3) затвердження річної фінансової звітності, розподіл прибутку і збитків товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

3. Порядок голосування на загальних зборах акціонерів встановлюється законом.

Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Представник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у вищому органі товариства, повідомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.

4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, щодо:

1) внесення змін до статуту товариства;

2) ліквідації товариства.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності то­вариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного то­вариства в цілому.

Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликан­ня і проведення позачергових зборів та повідомлення акціонерів встановлю­ються статутом товариства і законом.

1. Органами AT є загальні збори акціонерів, наглядова рада та виконавчий орган. У акціонерному товаристві може створюватися й ревізійна комісія, яка хоча і позначається як орган, але має свої особливості, оскільки не може вважа­тися органом управління. Звертає увагу те, що ЦК питання про ревізійну комі­сію AT взагалі не врегульоване, однак положення про неї містяться у Закон України «Про господарські товариства».

Можуть бути AT з різними моделями управління: з наглядовою радою чи б л такої, з ревізійною комісією чи без неї тощо.

Загальні збори акціонерів є вищим органом управління AT. Саме участю загальних зборах акціонери повною мірою можуть реалізувати свої права на управління, що надаються їм акціями. Виходячи з цього, слід зазначити, гл: усі акціонери можуть брати участь у загальних зборах, незалежно від кількості та виду акцій, що їм належать. Тобто, якщо акціонер є власником привілейованої акції, яка не надає йому права голосу, такого акціонера неможливо позба­вити права участі в загальних зборах. Неприпустимо також встановлювати квоту у вигляді мінімальної кількості акцій, які надають можливість брати участь у зборах.

Для участі у загальних зборах акціонери повинні бути повідомлені про них заздалегідь, що вимагається ст. 43 Закону України «Про господарські товари­ства». Про проведення загальних зборів AT власники іменних акцій повідомля­ються персонально передбаченим статутом способом та шляхом публікації інформації про це у місцевій пресі за місцезнаходженням AT, а також в одному із офіційних друкованих видань BP України, KM України чи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.

Персональне інформування акціонерів-власників іменних акцій здійснюється за даними реєстру. Ці дані слугують також підставою для реєстрації їх участі у загальних зборах. При реєстрації позначається і кількість голосів, які має кожний акціонер. Це має значення при голосуванні, оскільки воно відбувається за принципом «одна акція — один голос». Отже, при участі у загальних зборах власників привілейованих акцій, які не надають права голосу, робиться відповідне позначення при реєстрації такого акціонера.

2. У багатьох державах низька активність акціонерів і слабка ефективність роботи загальних зборів призводять до тенденції звуження їх компетенції.Законодавець України пішов іншим шляхом, закріпивши достатньо широке коло в питань, що знаходяться у компетенції загальних зборів. Завдяки цьому положенню стала більш гарантованою реалізація акціонерами свого права на участь у роботі вищого органу AT.

Коло питань, які розглядаються на загальних зборах AT, умовно можна по­ділити на три групи. До першої групи слід віднести питання, які не дозволено передавати на вирішення іншим органам AT, тобто ті, що належать до виключно його компетенції; до другої — питання, передбачені законом, зокрема, ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»; до третьої — питання, передбачені статутом товариства.

Розширення кола питань можливе шляхом закріплення їх у статуті товари­ства, без чого акціонери не мають права на загальних зборах вирішувати питання,які не віднесені до їх компетенції.

Водночас недоцільно необмежено розширювати компетенцію зборів. Тому навряд чи правомірним буде надання можливості загальним зборам виносити рішення з будь-яких питань, віднесених до компетенції іншого органу AT. На практиці нерідко подібний підхід спричиняє непорозуміння й порушення прав посадових осіб. Так, загальними зборами AT було прийняте рішення про примушення правління AT укласти контракт із певною особою яким, по суті підмінялась діяльність правління. Однак і зневага цього рішення з боку правління буде підставою для скасування повноважень його голови і членів. У разі ж його виконання з наступним заподіянням AT шкоди, акціонерів неможливо притягти до відповідальності за позовом про відшкодування збитків. Подібні ситуації можливі і з рішеннями про нарахування дивідендів, їх розмір та ін., що демонструють небажану організацію активності акціонерів тими з них, хто не входить до органів управління AT, але переслідує свої інтереси. Цими інтересами можуть бути навмисне введення акціонерів в оману щодо рішень, які приймаються ними, і наслідків для послаблення фінансового становища AT та виникнення у нього заборгованості, що в свою чергу вплине на курс акцій і дозволить заінтересованим у цій операції особам скупити їх за нижчу ціну. Це також може бути прагнення збанкрутувати AT з метою наступного придбання за безцінь його майна.

 Сутність виключної компетенції загальних зборів акціонерів полягає у неможливості передання питань, віднесених до неї, іншим органам AT. Якщо у статуті товариства перелік питань виключної компетенції збільшений, то відповідно й ці питання мають розглядатися тільки загальними зборами. З прийняттям нового ЦК формування органів AT належить до виключної компетенції загальних зборів і нині не може, скажімо, наглядова рада AT утворювати виконавчий орган. Так само не можуть загальні збори чи наглядова рада призначати голову правління та доручати йому формувати склад правління  з подальшим затвердженням наглядовою радою чи без цього. Усі ці варіанти припускалися раніше, оскільки таку можливість надавала ст. 41 За­кону України «Про господарські товариства». Відповідно до неї питання про обрання органів товариства не належало до виключної компетенції загальних зборів.

Загальні збори AT не можуть виносити рішення про утворення виконавчого органу і не можуть доручати його формування наглядовій раді. Це буде пору­шенням сутності норми про виключну компетенцію загальних зборів, оскільки у будь-якому разі в AT мусить створюватися виконавчий орган і відривати пи­тання про його створення від формування його складу неможливо.

У зв'язку з таким порядком формування органів AT можуть виникати про­блеми, пов'язані зі спливом строку обрання їх членів у той час, коли загальними зборами акціонерів питання формування нового складу органів не вирішене. Прикладами можуть слугувати випадки, коли загальні збори були визнані таки­ми, що не відбулися, або судом було встановлено заборону на їх проведення, або рішення зборів були визнані судом незаконними тощо. У таких випадках судова практика правомірно виходить з того, що повноваження органів управління AT припиняються з їх переобранням.

В іншому випадку могла скластися ситуація, коли юридична особа взагалі не буде мати органу, який не тільки виконує відповідні внутрішні функції, а й пред­ставляє її у цивільному обороті. З метою усунення подібних ситуацій слід було б у законі та статутах AT передбачати механізм не одночасного, а поетапного оновлення складу органу управління.

Слід звернути увагу на прийняття рішення загальними зборами про ліквіда­цію AT. Тобто рішення про припинення AT шляхом перетворення, злиття, при­єднання, поділу, а також рішення про виділ можуть прийматися іншими його органами. Таке формулювання звужує виключну компетенцію загальних зборів у порівнянні з подібним тлумаченням, наведеним у ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», у якій воно визначається як прийняття рішення про припинення діяльності товариства.

3. Можливість реалізації прав акціонерів на участь у діяльності загальних зборів базується на принципі рівності. Відповідно до цього акціонери мають рівні умови і знаходяться в однаковому становищі, в тому числі мається на увазі їх право голосу. У законодавстві різних країн ця норма буває або диспозитивною, або імперативною, тобто або кожен акціонер має право як мінімум на один го­лос, або допускається наявність акцій, які не надають права голосу, так званих «безголосих» акцій. В Україні така норма існувала, однак згодом була скасова­на. Отже, усі акціонери—власники іменних акцій мають право голосу.

Проте очевидною є необхідність встановлення обмеження щодо права го­лосу акціонера в окремих випадках (наприклад, коли вирішується питання про укладення договорів із заінтересованістю). У подібних випадках право голосу акціонера не припиняється, а лише тимчасово зупиняється користування цим правом.

Принцип рівності закріплено у Другій Директиві ЄС. Його значення пов'я­зано з таким питанням, як захист прав акціонерів, особливо якщо розглядати його як захист прав меншості.

У певних випадках може виникнути необхідність у представництві акціоне­ра на зборах. Це можуть бути випадки, коли акціонером є юридична особа, від імені якої в загальних зборах бере участь представник; коли власником акцій є малолітня або недієздатна особа, від імені яких діють відповідно батьки або опіку­ни. Може скластися ситуація, коли акція належить кільком особам (наприклад, внаслідок спадкоємства), тоді усі вони вважаються одним власником акції і мо­жуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представни­ка. Також спільна власність на акцію може виникнути у подружжя, незважаючи на те, що акціонером записана одна особа з них.

У зазначених випадках має застосовуватися інститут представництва. Останнє може бути договірним, законним та випливати з акта органу юридичної особи. Отже, не викликає заперечень участь у загальних зборах представників юридичної особи—акціонера, а також законних представників недієздатних та малолітніх осіб. Однак особливо гостро на практиці постає питання про можливість застосування договірного представництва щодо участі в загальних збо­рах AT осіб, які діють на підставі довіреності. Це викликане різними причинами (наприклад, акціонер не може особисто бути присутнім на зборах внаслідок хвороби,відрядження, значних витрат, яких потребує така участь тощо). Передача акціонером своїх повноважень іншій особі на підставі довіреності передбачалась ч. З ст. 41 Закону України «Про господарські товариства». На практиці участь у загальних зборах акціонерів на підставі довіреності широко застосовувалася. Однак у зв'язку з прийняттям нового ЦК виникли суттєві проблеми із застосуванням представництва по довіреності внаслідок неоднозначного підходу до цього питання законодавцем у ст. 100 (див. коментар до неї).

4. Рішення приймаються загальними зборами простою більшістю голосів з усіх питань, крім двох, позначених у ч. 4 статті, що коментується, а саме: коли розглядається питання про внесення змін до статуту товариства, а також про його ліквідацію. Ці питання приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах. При цьому слід враховувати, що збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів (ст.41 Закону України «Про господарські товариства»). Отже, для прийняття відповідно рішень простою та кваліфікованою більшістю голосів слід виходити не із загальної кількості акцій, а кількості акцій осіб, які зареєструвалися для участі у загальних зборах.

5. Загальні збори акціонерів скликаються раз на рік. У випадку необхідності вони можуть скликатися й у будь-який інший час, якщо цього вимагають інтереси товариства в цілому. Позачергові збори обов'язково повинні бути скликані у разі неплатоспроможності товариства, яка визначається згідно із Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання  його банкрутом», а також за наявності інших обставин, зазначених у статуті AT.

Вимогу про скликання позачергових зборів можуть висувати як наглядова рада або ревізійна комісія, так і акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів. Ініціатива про скликання позачергових зборів може виходити й від виконавчого органу AT, однак остаточне рішення може приймати лише наглядова рада. Виконавчий орган AT зобов'язаний протягом 20 днів з моменту отримання письмової вимоги приймати рішення про скликання позачергових зборів, інакше акціонери мають право самі скликати збори.

Та практиці питання самостійного скликання акціонерами загальних зборів викликає складнощі. Іноді акціонери звертаються до суду з вимогою примусити виконавчий орган AT скликати збори, коли правління AT це не зробило на їх звернення. Суд постановляє рішення про задоволення позову акціонерів. На наш погляд, така практика є хибною, оскільки акціонерам надана можливість актив­но діяти за власною ініціативою. Звернення ж до суду свідчить про невикорис­тання ними свого права та про пасивну поведінку. Тобто у подібних ситуаціях акціонери не бажають самі здійснити своє право, а тому суд повинен відмовляти у задоволенні таких позовів.

Важливими для можливості здійснення загальними зборами своєї компе­тенції є додержання порядку їх скликання і проведення, в тому числі повідом­лення акціонерів, визначення кворуму, порядок голосування (можливість заоч­ного голосування), рахування голосів та ін. встановлюються статутом товари­ства і законом.