Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охоро¬ну праці — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обо¬в'язкових для виконання.
Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чин¬них державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці проводяться органами державного нагляду за охо¬роною праці за участю інших державних органів і професійних спілок у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Стандарти, технічні умови та інші нормативно-технічні до¬кументи на засоби праці і технологічні процеси повинні включа¬ти вимоги щодо охорони праці і погоджуватися з органами дер¬жавного нагляду за охороною праці.
У разі відсутності в нормативних актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і не¬шкідливих умов праці на певних роботах, власник або уповнова¬жений ним орган зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною праці заходів, що забезпечать безпеку працівників.
(Стаття 157 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 2240-10від 29.07.81, № 4617-10 від 24.01.83; Законом № 3694-12 від 15.12.93)
1. Конституція України, КЗпП України та Закон України «Про охорону праці» встановлюють основи правового регулювання охорони праці. Важливою складовою є державні нормативні акти про охорону праці (ДНАОП).
ДНАОП — це правила, стандарти, норми, положення, інструк¬ції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових до виконання. За сферою дії вони поділяються на міжгалузеві та галузеві. До державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці віднесені акти загальнодержавного ко¬ристування, дія яких поширюється на всі підприємства, устано¬ви, організації незалежно від їх відомчої належності та форм влас¬ності. До державних галузевих нормативних актів про охорону праці віднесено акти, дія яких поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.
2.  В Україні прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють порядок опрацювання, прийняття, перегляду та ска¬сування державних нормативних актів про охорону праці, прин¬ципи їх прийняття та побудови. До них належать: коментована стаття; розділ V Закону України «Про охорону праці»; постанова Кабінету Міністрів України № 135 від 2 березня 1994 р. «Про порядок опрацювання, прийняття, перегляду та скасування дер-
жавних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці»; Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних ак¬тів про охорону праці, затверджене наказом Державного коміте¬ту України по нагляду за охороною праці № 19 від 16 березня 1994 p.; Положення про порядок побудови, викладу та оформ¬лення державних нормативних актів про охорону праці, затверд¬жене наказом Державного комітету України по нагляду за охоро¬ною праці № 16 від 1 березня 1994 p.; Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затверджене наказом Комітету по нагляду за охороною праці України № 9 від 29 січня 1998 р.
3.  В Україні створено мережу науково-дослідних організацій, які беруть участь у розробленні ДНАОП. На Національний нау¬ково-дослідний інститут охорони праці покладено функції голов¬ної організації України, що координує роботу в цьому напрямі, надає методичну допомогу фахівцям базових організацій, опра¬цьовує проекти ДНАОП. Базові (головні) організації створюють¬ся у більшості галузей економіки згідно з рішеннями міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об'єднань підприємств. До розробки проекту нормативного акта можуть залучатися окремі організації-розробники або творчі колективи, групи фахівців.
Для інформування працівників, власників або уповноваже¬них ними органів та інших суб'єктів ДНАОП обов'язково публі¬куються в журналі «Охорона праці».
4. У законодавстві встановлено особливості скасування і при¬пинення ДНАОП. Скасування ДНАОП можливе лише за умови прийняття нового нормативного акта або недоцільності його використання у подальшому. Скасування ДНАОП здійснюється за наказом органу, який затвердив цей акт, але не пізніше як за три місяці до визначеної дати скасування.
Припинення дії ДНАОП застосовується як тимчасовий захід з обов'язковим зазначенням строку припинення і допускається у виключних випадках, передбачених законодавством України, а саме:
— при відсутності науково-технічних рішень, що забезпечу¬ють наявність приладів та устаткування, які задовольняють ви¬моги нормативного акта про охорону праці;
—  у зв'язку з затримкою або припиненням випуску промис¬лового устаткування, приладів або матеріалів, що вимагає нор¬мативний акт про охорону праці;
—  у випадках несвоєчасного виявлення помилок, яких було допущено під час проектування, будівництва та введення в екс¬плуатацію виробничого об'єкта, якщо ці помилки неможливо усунути без його реконструкції;
—  при застосуванні нового нормативного акта про охорону праці, коли його вимоги почали діяти, а приведення виробниц¬тва, об'єкта або робочого місця до стану, що відповідає новим вимогам, ще не закінчено.
Тимчасове припинення дії ДНАОП проводиться лише за по¬передньою згодою працівників підприємства, установи, органі¬зації з дотриманням спеціально встановленої процедури припи¬нення. Власник або уповноважений ним орган повинен зверну¬тися з письмовим клопотанням до органу державного нагляду, що затверджував цей нормативний акт. У клопотанні обов'язко¬во зазначаються нормативний акт і його положення, що не ви¬конуються, та причини їх невиконання; додаткові заходи, яких вжито для забезпечення безпечної експлуатації відповідного ви¬робництва, об'єкта, устаткування, технологічного процесу, ро¬бочого місця на період припинення дії нормативного акта; погод¬ження клопотання про припинення дії ДНАОП з працівниками, яких стосується це питання.
Рішення про припинення дії ДНАОП приймається держав¬ним органом, що видав цей акт, у місячний строк з дня одержан¬ня клопотання і повинно визначати строки та умови тимчасово¬го припинення чинності нормативного акта, а також перелік ви¬мог, дія яких припиняється.
5.  Особливістю законодавства України про охорону праці є те, шо значна частина питань з охорони праці на конкретному підприємстві, в установі, організації регулюється нормативними актами, що приймаються на локальному рівні.
6.  За порядком прийняття локальні нормативні акти поділя¬ються на такі, що приймаються: одноособово власником або упов¬новаженим ним органом, за погодженням з працівниками під¬приємства та їх представниками, загальними зборами (конфе¬ренцією) працівників.
До розробки проекту локального нормативного акта про охо¬рону праці залучаються представники працівників підприємст¬ва — уповноважений трудовим колективом, представники проф¬спілок, члени комісії з питань охорони праці підприємства, що представляють інтереси найманих працівників.
Інформування працівників здійснюється не лише на етапі розроблення проекту акта про охорону праці, а й після прий¬няття акта шляхом ознайомлення всіх працівників з його зміс¬том. На власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок розповсюдження відповідних інструкцій шляхом ви¬дання (тиражування), придбання у вигляді брошур, односторон¬ніх аркушів, плакатів.
7. На підприємстві приймаються такі локальні нормативні акти з охорони праці:
— положення (Положення про комісію з питань охорони пра¬ці, Положення про уповноваженого трудовим колективом з пи¬тань охорони праці);
—  правила (Правила внутрішнього розпорядку, які визнача¬ють обов'язки персоналу, що працює з радіоактивними речови¬нами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань);
— інструкції (Інструкція про порядок організації та проведен¬ня зварювальних та інших вогневих робіт на підприємстві);
— накази (наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці).
8.  Локальні нормативно-правові акти регулюють комплекс питань з охорони праці. Вони приймаються з основних питань організації системи охорони праці на підприємстві:
—  організації управління охороною праці на підприємстві, проведення систематичного контролю за виконанням управлін¬ських рішень, за станом безпеки і умов праці;
—  забезпечення перспективного і поточного планування з питань поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого сере¬довища, усунення причин виробничого травматизму та профе¬сійних захворювань;
—  організації лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність чинним нормативам;
— організації проведення навчання (інструктажу) та перевір¬ки знань працівників з питань охорони праці, впровадження чіткої системи допуску до робіт з підвищеною небезпекою, визна¬чення переліку таких робіт та правил їх безпечного виконання;
—  встановлення правил безпечного виконання робіт і пове¬дінки працівників на території підприємства, у виробничих при¬міщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях (з опра¬цюванням і затвердженням інструкцій з охорони праці та відпо-відними професіями робітників);
—  організації забезпечення працівників спецодягом, спец-взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, визначен¬ня порядку зберігання, ремонту, прання, хімічного чищення цих засобів, їх своєчасної заміни у разі дострокового зносу;
— організації проведення попереднього і періодичних медич¬них оглядів працівників певних категорій.
9. Локальні нормативно-правові акти повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузе¬вих і галузевих нормативних актів з охорони праці, стандартам про оформлення документів та іншим нормативним актам про охорону праці, що забезпечує їх правильне розуміння, та врахо¬вувати вимоги типових нормативних актів:
— Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 73 від 3 серпня 1993 p.;
Типового положення про комісію з питань охорони праці під¬приємства, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 72 від 3 серпня 1993 p.;
—  Типового положення про роботу уповноважених трудовими колективами з питань охорони праці, затвердженого наказом Дер¬жавного комітету України по нагляду за охороною праці № 135 від 28 грудня 1993 р., на підставі яких приймаються локальні нормативні акти.