Стаття 155. Статутний капітал акціонерного товариства

1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товари­ства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розмі­ру, встановленого законом.

2. При заснуванні акціонерного товариства усі його акції мають бути розпо­ділені між засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товаристві не провадиться до повної сплати статутного капіталу. Порядок проведення відкритої підписки встановлюється законом.

3. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статут­ного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому по­рядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.

1. Термін «статутний (складений) капітал» використовується у ЦК (на­приклад, ст.115 та ін.). Поширений він і у сучасному бухгалтерському обліку Фактично ототожнені поняття «статутний капітал» і «статутний фонд» у податковому законодавстві. Термін «статутний фонд» знайшов застосування у ГК України (наприклад, ст. 87 та ін.). По суті «фонд» є поняттям економічним. Він фіксується у балансі юридичної особи і має обліково-бухгалтерське значення.

Статутний капітал утворюється з вартості вкладів акціонерів, тобто це гро­шовий вираз сукупності вкладів, внесених в оплату акцій. Він безпосередньо не пов'язаний ні з грошима, ні з майном, що передаються в оплату акцій, тому що гроші можуть вільно використовуватися товариством, а майно може відчужуватися, споживатися або списуватися, що не впливає на розмір статутного капіта­лу. Тому статутний капітал ніколи не відображає дійсної вартості майна, яке знаходиться на балансі AT. Сам по собі капітал не можна розглядати як реально існуючий об'єкт.

У бухгалтерському обліку статутний капітал розуміється як сукупність вкладів (у грошовому виразі) акціонерів при створенні AT для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених статутом. Звідси випливає уявлення про статутний капітал AT як номінальну вартісну умовну величину, яка до того ж є стартовою. Статутний капітал складається із вартості вкладів акціонерів.

Статутний капітал AT має значення також для третіх осіб, відносно яких ним надаються певні гарантії забезпечення їхніх вимог до AT. Тому в ЦК передбачається співвідношення статутного капіталу з активами AT.

Гарантійна функція статутного капіталу полягає у забезпеченні задоволен­ня можливих вимог кредиторів. ЦК на відміну від Закону України «Про господарські товариства» містить норми, якими намагається забезпечити додержання гарантійної функції статутного капіталу не лише встановленням його мінімального розміру (за ст. 24 вищезгаданого Закону це 1250 мінімальних заробітних плат), а й співвідношенням його розміру з вартістю чистих активів (ч. З ст. 155 ЦК) та неприпустимістю зменшення його розміру без повідомлення кредиторів(ст. 157 ЦК).

Для визначення статутного капіталу AT враховується розмір мінімальної заробітної плати на момент створення товариства, тобто на дату пред'явлення документів для державної реєстрації. При подальшому збільшенні розміру мінімальної заробітної плати або при зміні вимог закону щодо мінімального розміру статутного капіталу AT статутний капітал діючих AT зміні не підлягає.

2. Чинний ЦК встановлює принципово новий порядок створення AT, відповідно до якого при заснуванні AT усі акції мають бути розподілені між його засновниками. Тобто такий порядок передбачений Законом України «Про господарські товариства» для закритих AT. Однак, оскільки ЦК не поділяє AT на відкриті та закриті, розподіл акцій між засновниками відбувається лише на етапі заснування AT. У подальшому рух капіталу (у тому числі акцій) не обмежується забороною їх обігу на фондовому ринку, що то мало місце відповідно до вказаного Закону. Акції AT підлягають купівлі-продажу на фондовому ринку незалежно від того, чи вони були розподілені між засновниками AT, чи випущені після державної реєстрації AT шляхом проведення відкритої підписки.

У ст. 155 ЦК не встановлюється вимога щодо оплати вкладів (повністю або частково) до державної реєстрації AT, як це передбачається Законом України „Про господарські товариства» (ст. 31). Дія цього правила буде тривати і поширюватися на такий порядок створення AT, передбачений ЦК, коли всі акції AT з розподіляються між засновниками. Отже, згідно з коментованою статтею особи, що створюють AT, повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій.

Не передбачається ЦК строк, протягом якого вартість акцій повинна бути повністю сплаченою (вклади в оплату акцій внесені). Тому і в цьому випадку слід виходити із положень Закону України «Про господарські товариства» (ст. 33), яким надається можливість встановлення такого строку в статуті товариства, але у будь-якому разі він не може бути більше року після реєстрації AT.

Ще однією новелою ЦК є відсутність санкції за недодержання такої вимоги, що є наслідком відсутності й передбачення обов'язку по сплаті вартості акцій.При цьому можливі два підходи. Відповідно до першого необхідно керуватися ч.2 ст. 33 Закону України «Про господарські товариства», у якій зазначається, що у разі несплати вартості акцій у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. Згідно з другим підходом слід застосовувати аналогію абз. 2 ч. З ст. 144 ЦК, який встановлює інші наслідки, а саме — вимогу про зменшення статутного капіталу товариства або його ліквідацію.

Очевидно, другий підхід адекватно відповідає загальним засадам цивільно-правового регулювання і тому ч. 2 ст. 33 Закону України «Про господарські товариства» з набуттям чинності ЦК України не повинна діяти. Крім того, при цьому доцільно керуватися й загальними нормами про виконання зобов'язання (гл. 48 ЦК, зокрема, ст. 545). Нарешті, слід зазначити, що єдиним, передбачува­ним ЦК наслідком несплати вартості акцій (невнесення вкладів) є неможливість проведення відкритої підписки на акції.

Оформлення внесення вкладу до статутного капіталу має суттєве значен­ня, оскільки воно засвідчує виконання відповідних обов'язків осіб за договором про створення AT.

Публічно-правові вимоги внесення вкладів містяться у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», який визначає необхідність подання для проведення державної реєстрації юри­дичної особи документа, що підтверджує внесення засновником (засновника­ми) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи у розмірі, який встановлений законом (ч. 4 ст. 24). Однак пи­тання про те, що являє собою цей документ було і залишається відкритим.

Так, якщо в якості вкладу вносяться грошові кошти, то таким документом буде відповідна довідка банку. Згідно зі ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» банківське підтвердження внесків до статутного капіталу (фонду ) потрібно тільки щодо грошових коштів.

Коли ж вносяться речі, то постає питання про оформлення цього факту відпо­відною документацією, яка згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» називається первинними документами, що по­винні складатися під час здійснення господарської операції, а якщо це неможли­во — безпосередньо після її закінчення (ст. 9). Зазвичай на підтвердження факту внесення речей прийнято скласти акт.

Чи можна виконати ці вимоги у випадку внесення засновниками речових вкладів при створенні AT? Постають справедливі питання: а) хто складає цей акт і хто його підписує? б) до чого або кому вносяться ці речі, коли немає суб'єк­та, який би їх прийняв, бо останні призначені для передачі юридичній особі, якої ще немає, адже вона не зареєстрована? в) що підтверджує цей акт? Адже при цьому не може йтися про передачу речей у власність юридичної особи, яка ще не створена. А сама по собі передача речей засновниками повинна потягти перехід права власності на них. Однак їх власником буде AT після його державної реєст­рації.

3. Чистими активами вважається така величина, розмір якої визначається шляхом зменшення активів на суму зобов'язань AT. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Зако­ну України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» Дер­жавна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює обов'язкові нор­мативи достатності власних коштів та інші показники і вимоги, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами в ході здійснення діяльності по випус­ку та обігу цінних паперів. На сьогодні вартість чистих активів визначається Положенням про порядок оцінки вартості чистих активів інвестиційних фондів і взаємних фондів інвестиційних компаній, затвердженим рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18 березня 2002 р. № 104.

4. У ч. З ст. 155 ЦК встановлюється правило про співвідношення чистих ак­тивів та статутного капіталу AT, яке вимагає перевищення перших над другим, а в крайньому випадку — їх рівнозначність. У цій вимозі втілюється гарантійна функція статутного капіталу, її дієвість для забезпечення інтересів кредиторів АТ. Додержання цієї вимоги покладається на само AT. Оскільки питання про звіт товариства та затвердження річних результатів його діяльності входять до компетенції загальних зборів акціонерів (ч. 2 ст. 159 ГК, ст. 41 Закону України „Про господарські товариства»), то співвідношення чистих активів та статутного капіталу доводиться до відома акціонерів. Отже, загальні збори в будь-якому разі мають відповідну інформацію і тому повинні розглянути питання про зменшення статутного капіталу у випадках, коли є для цього підстави. У свою чергу, орган, що готує загальні збори, повинен включити до порядку денного питання про зменшення статутного капіталу та внесення змін до статуту за наявності умов для цього.

5. Більш негативним наслідком є ліквідація AT, яка є неминучою при змен­шенні вартості чистих активів у випадку, коли неможливо зменшити статутний капітал, бо його розмір і так є мінімальним. Рішення про ліквідацію також прий­мають загальні збори акціонерів.

Не слід виключати можливість неприйняття товариством рішення про зменшення статутного капіталу або ліквідацію AT. Це може бути, якщо: а) орган, що готує загальні збори акціонерів, не додержався вимоги про включення до порядку денного цього питання; б) загальними зборами не прийняте рішення з цих питань; в) загальні збори не відбулися.

Безумовно, у наведених випадках слід застосовувати примусову ліквідацію АТ, що буде також гарантією прав кредиторів. Вона повинна відбуватися в судовому порядку на підставі п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. ПО ЦК, ст. 19 Закону України «Про господарські товариства». Проте зазначені норми різняться в частині того, хто вправі висувати вимогу до суду про ліквідацію AT. У Законі України «Про господарські товариства» зазначається, що це повинні робити органи, які контролюють діяльність товариства, а у ЦК — орган, що здійснює державну реєстрацію, а також учасники товариства (акціонери). Загальнопоширено вважати ор­ганом, який контролює діяльність AT, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Проте ст. 8 Закону України «Про державне регулювання рин­ку цінних паперів в Україні» не передбачається такого її повноваження, як подання до суду вимоги про ліквідацію AT. Не міститься подібної вказівки й органу, що здійснює державну реєстрацію, у Законі України «Про державну реєст­рацію юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців». За відсутності спеціального закону про AT більш детального регулювання питання про выдповідність чистих активів AT його статутному капіталу і наслідків його порушення, а також контролю за додержанням цієї вимоги чинне законодавство не містить.

Як альтернатива наслідку зменшення чистих активів AT постає можливість їх поповнення акціонерами. Очевидно, що такий спосіб вирішення проблеми неприбуткової діяльності товариства є неприпустимим, оскільки акціонери висту­пають лише власниками акцій. Для поповнення коштів товариства їм слід внести вклади, що можливе лише знов-таки в оплату акцій, тобто необхідна емісія.

Однак збільшення статутного капіталу AT для покриття його збитків не допускається (ч. 2 ст. 156 ЦК).