На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці поклада¬ється на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних про¬цесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів вироб¬ництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охо¬рону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджу¬вати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничо¬му травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпе¬кою для життя, а також в умовах, що не відповідають законо¬давству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небез¬печна для його життя чи здоров'я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.
У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідли¬вих для здоров'я умов праці власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.
На власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок систематичного проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.
Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих захо¬дів і контролюють виконання цих планів.
(Стаття 153 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 84 74-10 від 2 7.02.85; Законом № 3694-12 від 15.12.93)
1. Право на безпечні і нешкідливі умови праці визнано в Украї¬ні одним із конституційних прав людини і громадянина. Його забезпечення здійснюється за допомогою правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють систему охорони праці.
Законодавство України про охорону праці передбачає ком¬плекс гарантій, які надаються при укладенні трудового договору, його реалізації і припиненні. Для певних категорій працівників встановлюються додаткові гарантії, що зумовлено підвищеними вимогами щодо охорони їх здоров'я. До них належать працівни¬ки, які працюють у шкідливих і небезпечних умовах праці, непов¬нолітні особи, жінки, особи з зниженою працездатністю тощо.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови трудового договору не можуть містити положень, які не відпові¬дають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці. Сутність гарантій полягає в тому, що законодавство про охорону праці встановлює відповідні стандарти та нормативи, права та обов'язки щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, які є обов'язковими для сторін трудового договору при визначенні його змісту. Тому умови, які погіршують правове ста¬новище працівників порівняно із законодавством про охорону праці, визнаються недійсними.
2.  Поінформованість працівника з питань охорони праці є важливою гарантією права на безпечні і нешкідливі умови праці. Крім загальних питань з охорони праці, власник або уповнова¬жений ним орган зобов'язаний надати інформацію про наявні на майбутньому робочому місці шкідливі та небезпечні виробничі фактори, які ще не усунено, про можливі негативні наслідки їх впливу на здоров'я та ознайомити його з правом на відповідні пільги і компенсації за роботу в таких умовах. Працівник має бути поінформований власником або уповноваженим ним орга¬ном під розписку. Оскільки в законодавстві не передбачено виду документа, то таке питання вирішується на конкретному під¬приємстві, в установі, організації. Цим документом може бути спеціальний журнал або окрема розписка. Записи можна зано¬сити до особової картки, акта атестації робочого місця.
Відповідність умов трудового договору чинному законодавст¬ву про охорону праці має забезпечуватися і під час його реаліза¬ції. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних про¬цесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів вироб¬ництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охо¬рону праці"
Надання інформації працівникові про стан охорони праці має системний характер. Власник або уповноважений ним орган зо¬бов'язаний інформувати працівників під час їх роботи на під¬приємстві не лише про стан охорони праці, а й про причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про за¬ходи, яких вжито для їх усунення та забезпечення на підприєм¬стві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, проводити навчання з охорони праці.
3. Коментована стаття передбачає право працівника відмови¬тися від виконання роботи чи розірвати трудовий договір з власної ініціативи. Ці гарантії відображають зміст одного з державних принципів у сфері охорони праці — пріоритету життя і здоров'я працівників щодо результатів виробничої діяльності підприємст¬ва та повної відповідальності власника або уповноваженого ним органу за створення безпечних і нешкідливих умов праці.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього се¬редовища (ст. 7 Закону України «Про охорону праці»). Така від¬мова буде правомірною, якщо цей факт підтвердять спеціалісти служби охорони праці підприємства з участю представника проф¬спілки і уповноваженого трудовим колективом. У разі виник¬нення конфлікту факт наявності такої ситуації підтверджується відповідним органом державного нагляду за охороною праці з участю представника профспілки.
За працівником зберігається місце праці, а за час простою, що виник не з його вини, виплачується середній заробіток.
Працівник має право розірвати трудовий договір з власної ініціативи у разі порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудо¬вого договору, в тому числі невиконання ними зобов'язань щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний розірвати трудовий до¬говір у строк, вказаний працівником. Оскільки звільнення пра¬цівника із зазначеної підстави відбувається не з його вини, то працівникові виплачується вихідна допомога. Розмір вихідної допомоги визначається у колективному договорі, але в будь-яко¬му разі він не може бути менше тримісячного заробітку праців-ника. До трудової книжки вноситься запис про підставу звіль¬нення працівника і зазначається не тільки ініціатор такого звіль¬нення, але й причини.
4. Забезпечення прав громадян на безпечні та нешкідливі умови праці здійснюється шляхом створення системи організації охорони праці не лише на національному, а й на виробничому рівні. Під¬вищення ефективності діючої системи управління охорони пра¬ці на всіх рівнях є одним із шляхів зниження виробничого трав¬матизму та професійних захворювань, зменшення факторів шкід¬ливого впливу на організм працівників та скорочення кількості робочих місць із шкідливими та важкими умовами праці.
5.  У Законі України «Про охорону праці» є окремий розділ про організацію охорони праці, її управління на підприємствах, в установах, організаціях. Система управління охороною праці передбачає:
—  створення власником відповідних служб охорони праці, які забезпечують вирішення конкретних питань;
— досягнення встановлених нормативів з охорони праці шля¬хом впровадження прогресивних технологій, додержання ви¬мог при проектуванні, будівництві та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва;
—  проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці та надання пільг і компенсацій за результатами їх прове¬дення;
—  проведення обов'язкових медичних оглядів певних катего¬рій працівників, навчання з питань охорони праці з метою попе¬редження виробничого травматизму;
—  усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, здійснення їх розслідування і обліку.
На підприємстві, в установі, організації можуть впроваджува¬тися й інші заходи з організації охорони праці. До кола питань по управлінню охороною праці включають навчання працівни¬ків безпеці праці, забезпечення безпеки виробничого устатку¬вання, виробничих процесів, будівель та споруд, нормалізацію санітарно-гігієнічних умов праці, забезпечення працівників за¬собами індивідуального захисту, встановлення оптимальних ре¬жимів праці та відпочинку працівників, санітарно-побутового обслуговування працівників та їх професійний відбір за окреми¬ми спеціальностями.
6.  Система заходів з організації управління охороною праці включає додержання вимог щодо охорони праці при проекту¬ванні, будівництві (виготовленні) та реконструкції підприємств, об'єктів і засобів виробництва, їх відповідності нормативним ак¬там про охорону праці (ст. 24 Закону України «Про охорону пра¬ці»). Реалізація зазначених заходів здійснюється шляхом:
—  урахування вимог щодо охорони праці на стадії проекту¬вання виробничих об'єктів, засобів виробництва;
— проведення попередньої експертизи (перевірки) проектної документації виробничих об'єктів, нових технологій і засобів виробництва;
— запровадження дозвільної системи на введення в експлуа¬тацію нових і реконструйованих виробничих об'єктів, зразків нових машин, механізмів, устаткування та інших засобів вироб¬ництва;
— проведення сертифікації машин, механізмів, устаткування, технологічних процесів, транспортних засобів;
—  встановлення дозвільної системи на початок роботи ново¬го підприємства;
— здійснення проектними організаціями авторського нагляду за дотриманням проектних рішень з питань охорони праці;
—  впровадження інших способів, що забезпечують безпеч¬ність умов праці. Наприклад, забороняється застосовувати у ви¬робництві шкідливі речовини, на які не розроблені гранично допустимі нормативи (концентрації).