7.  Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний про¬вести (забезпечити) лабораторні дослідження робочих місць, на
яких існують шкідливі і важкі умови праці, встановити пільги і гарантії для працівників, що працюють у цих умовах, та розро¬бити заходи, що забезпечують усунення причин виникнення не¬щасних випадків і професійних захворювань. Для цього прово¬диться атестація робочих місць за умовами праці.
Атестація робочих місць є комплексною оцінкою всіх факто¬рів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соці¬ально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і праце¬здатність у процесі трудової діяльності. Проведення атестації робочих місць на підприємстві, в установі, організації здійсню¬ється з дотриманням вимог, передбачених Положенням про дер¬жавну експертизу умов праці, Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Атестація робочих місць за умовами праці проводиться обо¬в'язково на всіх підприємствах, в установах, організаціях. Обо¬в'язковість та необхідність її проведення обумовлюються наявні¬стю технологічного процесу, обладнання, сировини та матеріа¬лів, що є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, які можуть вплинути на здоров'я праців¬ників, а також їх нащадків.
Атестація робочих місць за умовами праці має плановий ха¬рактер. Відповідно розрізняють планову (чергову) та позаплано¬ву (позачергову) атестацію. Планова атестація проводиться у стро¬ки, визначені колективними договорами, але не рідше одного разу на п'ять років. Проведення позапланової атестації здійсню¬ється з ініціативи власника, профспілкового комітету, найманих працівників підприємства або їх виборного органу, органів дер¬жавної експертизи умов праці з участю санітарно-епідеміологіч¬ної служби Міністерства охорони здоров'я України, якщо відбу¬лася докорінна зміна умов і характеру праці.
Під час проведення атестації робочих місць за умовами праці з'ясовують причини та фактори виникнення шкідливих і небез¬печних умов праці, проводять дослідження та комплексну оцін¬ку факторів виробничого середовища і характеру праці щодо їх відповідності вимогам стандартів, норм і правил (включаючи проведення гігієнічної, технічної та організаційної оцінки).
За результатами проведеної атестації робочих місць склада¬ють переліки:
а)  робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, пра¬цівникам яких підтверджується право на встановлені законодав¬ством пільги і компенсації;
б)  робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, пра¬цівникам яких підтверджується право на пільги і компенсації за рахунок коштів підприємств;
в)  робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи з їх поліпшення.
На завершення атестації робочих місць розробляється ком¬плекс заходів з оптимізації рівня гігієни і безпеки праці, характе¬ру праці і оздоровлення працівників.
8.  На підприємствах з метою доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог та подальшого підвищення рівня охорони праці на виробництві створюються фонди охорони праці. Кошти фондів охорони праці мають цільове призначення, тому можуть витрачатися на певні заходи, що спрямовуються на доведення умов праці до нормативних. За рахунок фондів охорони праці підприємств проводяться атестація робочих місць за умовами праці, забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та ін-шими засобами індивідуального захисту, навчання працівників з питань охорони праці, профілактичні медичні огляди.
9.  Організація та фінансування проведення обов'язкових ме¬дичних оглядів покладаються на власника або уповноважений ним орган (ст. 19 Закону України «Про охорону праці»). Про¬ведення медичних оглядів спрямовується на встановлення фізіо-логічної і психологічної здатності працівника для виконуваної роботи, запобігання захворюванням і нещасним випадкам, вияв¬лення ранніх ознак впливу виробничих умов на здоров'я праців¬ників, виявлення захворювань, які становлять загрозу для життя і здоров'я працівника та інших осіб.
Працівники зобов'язані проходити обов'язкові медичні огля¬ди та виконувати медичні рекомендації. Власник має право при¬тягнути працівника, який ухиляється від проходження обов'яз¬кового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності і зобов'язаний відсторонити його від роботи без збереження заро¬бітної плати. За час проходження медичного огляду за працівни¬ком зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.
10.  Навчання працівників з питань охорони праці є однією з складових системи управління організацією охорони праці. Усі
працівники при прийнятті і в процесі роботи проходять навчан¬ня з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виник¬ненні аварій (ст. 20 Закону України «Про охорону праці»).
Навчання з питань охорони праці можна поділити на декіль¬ка видів: попереднє, періодичне та позачергове.
Попереднє навчання проводиться при прийнятті на роботу:
—  з підвищеною небезпекою;
— де є потреба у професійному доборі;
— а також з посадовими особами і спеціалістами згідно з спе¬ціальним переліком. Ці працівники проходять і періодичне нав¬чання. Посадові особи і спеціалісти проходять навчання один раз на три роки, особи, що приймаються на роботу з підвище¬ною небезпекою, або туди де є потреба у професійному добо¬рі, — не рідше одного разу на рік.
На підприємствах, в установах, організаціях роботодавцями розробляються і затверджуються положення підприємств про навчання з охорони праці та щорічні плани-графіки навчання і перевірки знань працівників з питань охорони праці.
У виключних випадках, що характеризуються непередбачува-ністю, обов'язково проводиться позачергове навчання. Воно здій¬снюється:
—  при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці;
— при введенні в експлуатацію нового устаткування або впро¬вадженні нових технологічних процесів;
—  при переведенні працівника на іншу роботу або призна¬ченні його на іншу посаду, що потребує додаткових знань з пи¬тань охорони праці;
— на вимогу працівника органу державного нагляду за охоро¬ною праці, вищої господарської організації або місцевого органу виконавчої влади, якщо виявлено незнання посадовою особою, спеціалістом нормативних актів про охорону праці;
— для керівників підприємств, установ, організацій, а також посадових осіб цехів, дільниць, де сталася техногенна аварія чи катастрофа. У цьому разі навчання повинно бути проведене про¬тягом місяця.
Типове положення про навчання з питань охорони праці, за¬тверджене наказом Комітету по нагляду за охороною праці У країни № 27 від 17 лютого 1999 р., встановило обов'язковість проход¬ження навчання з питань охорони праці у вигляді інструктажів. Відповідні категорії працівників проходять вступний, первинний, повторний, позаплановий, цільовий інструктажі. На прохання працівника проводиться додатковий інструктаж.
Сфера проведення інструктажів обумовлюється підставами, передбаченими у законодавстві про охорону праці. Наприклад, повторний інструктаж проводиться з усіма працівниками у стро¬ки, визначені галузевими нормативними актами, але не рідше одного разу на три місяці для працівників, що виконують роботи з підвищеною небезпекою, для решти працівників — не рідше одного разу на шість місяців.
Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охо¬рони праці, всі інші інструктажі проводяться безпосередніми ке¬рівниками робіт (начальником виробництва, цеху, дільниці, май¬стром). Результати проведення інструктажів заносяться у спеціаль¬ні журнали. Виняток становить цільовий інструктаж, проведений з оформленням наряду-допуску до виконання робіт, в який за¬носяться відомості про проходження інструктажу.
Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється. Проте законо¬давство передбачає винятки з даного правила. Звільнення від про¬ходження інструктажу допускається лише щодо трьох видів ін-структажів — повторного, первинного та позапланового. Пра¬цівники не проходять такі інструктажі, якщо вони безпосередньо не обслуговують обладнання, не застосовують прилади та інстру¬менти, не зберігають і не переробляють сировину і матеріали. Особи, що звільняються від проходження інструктажів, встанов¬люються у переліку, який затверджується керівником підприєм¬ства за погодженням з державним інспектором по нагляду за охо¬роною праці.
З метою поновлення знань правил безпечної експлуатації, технологічних і посадових інструкцій, засвоєння в конкретних умовах технологічних процесів і обладнання, методів безаварій¬ного управління ними, навчання з питань охорони праці прово¬диться у вигляді стажування (дублювання). Воно проводиться після вступного інструктажу до самостійної роботи працівника.
11. Розглянуті заходи, що складають систему організації охо¬рони праці на підприємстві, в своїй основі спрямовані на попе-
редження виникнення нещасних випадків і професійних захво¬рювань. Проте існують заходи, які спрямовуються на відшкоду¬вання заподіяної шкоди, на вивчення причин, що спричинили настання негативних наслідків. До них відноситься розслідуван¬ня та облік нещасних випадків і професійних захворювань. По¬рядок їх здійснення регулюється Положенням про порядок роз¬слідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 21 серпня 2001 р.
12. Соціальне страхування від нещасних випадків і професій¬них захворювань регулюється Законом України від 23 вересня 1999 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван¬ня від нещасного випадку на виробництві та професійного за-хворювання, які спричинили втрату працездатності».
Цей вид соціального страхування здійснюється на засадах соціального партнерства, в його управлінні на паритетних заса¬дах беруть участь держава, представники найманих працівників та роботодавців. На основі цього принципу сформовано систему управління Фондом соціального страхування від нещасних ви¬падків.
Закон передбачає заходи, спрямовані на зацікавленість влас¬ників у створенні безпечних і нешкідливих умов праці, дотри¬манні та виконанні нормативно-правових актів про охорону праці шляхом корегування розміру страхового внеску роботодавця. Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризи¬ку виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки чи надбавки до нього.
Якщо власник або уповноважений ним орган постійно пору¬шує нормативні акти про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство може бути віднесене до більш високого класу про¬фесійного ризику, відповідно розмір страхового внеску збільшу¬ється. Цей розмір збільшується і у разі встановлення надбавки за високий рівень травматизму, професійної захворюваності та не¬належний стан охорони праці.
Власникові або уповноваженому ним органу, що створює сис¬теми управління охороною праці, які забезпечують низький рі¬вень травматизму, професійної захворюваності, надається знижка до розміру страхового внеску. Проте він позбавляється цього права, якщо протягом календарного року на нього накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці.
13. Гарантією безпечних і нешкідливих умов праці є встанов¬лення юридичної відповідальності за порушення нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяль¬ності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, представників професійних спілок, найманих працівни¬ків. За вчинення цих правопорушень настає адміністративна, кримінальна, цивільно-правова відповідальність та відповідаль¬ність за трудовим правом. Законодавство України про охорону праці передбачає також сплату підприємствами, установами, ор¬ганізаціями штрафних санкцій.
Застосування штрафів до підприємств, установ, організацій є заходом економічного впливу, що стимулює власника або упов¬новажений ним орган до створення безпечних і нешкідливих умов праці, системи охорони праці, яка зменшує рівень травматизму на виробництві. Кошти від штрафних санкцій спрямовуються на організацію охорони праці на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівні і не надходять до фонду охорони праці підприємств, установ, організацій.
З метою попередження виникнення нещасних випадків і про¬фесійних захворювань, усунення їх негативних наслідків до вла¬сників або уповноважених ними органів можуть застосовуватися превентивні заходи — зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом дер¬жавного нагляду чи службою охорони праці.