Стаття 150. До повноважень Конституційного Суду ...

Published by Консультант on Сб, 03/21/2009 - 22:16

 

Стаття 150.До повноважень Конституційного Суду Украї­ни належить:
1) вирішення питань про відповідність Конституції України
(конституційність):
законів та інших правових актів Верховної Ради України;
актів Президента України;
актів Кабінету Міністрів України;
правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента Украї­ни; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Верхов­ного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд
України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на те­риторії України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
 
Норми коментованої статті визначають основні (головні) функції і повноваження Конституційного Суду України (п. 1 іп. 2 ч. 1), коло суб'єктів, які мають право звертатись до Консти­туційного Суду України, ініціювати розгляд ним конституційно-правових справ (абз. 2 ч. 1), форму та характер актів, які ухвалює Конституційний Суд України, щодо відповідності Конституції України (конституційності) законів та інших правових актів і офіційного тлумачення Конституції України та законів України (ч. 2). За своїм змістом норми коментованої статті є уповноважу­ючими, а за функціональною спрямованістю — регулятивними і охоронними (регулятивно-охоронними).
В коментованій статті передбачено дві групи повноважень Конституційного Суду України, а саме: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів (конституційний судовий контроль Кон­ституційного Суду України) (п. 1 ч. 1); 2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України (правотлумачна, право-роз'яснювальна, інтерпретаційна діяльність Конституційного Суду України) (п. 2 ч. 1).
Згідно з коментованою статтею об'єктами конституційного контролю Конституційного Суду України (вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) є: 1) зако­ни та інші правові акти Верховної Ради України; 2) акти Прези­дента України; 3) акти Кабінету Міністрів України; 4) правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Наведений перелік об'єктів конституційного контролю є ви­черпним (закритим).
Поняття законів та інших правових актів Верховної Ради Ук­раїни, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів Украї­ни та правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим містяться відповідно в ст. 91, ч. З і 4 ст. 106, статтях 117, 135, 137 Конституції України.
Конституційний Суд України не має права перевіряти кон­ституційність положень чинної Конституції України ні за якими параметрами і вони не можуть бути визнані неконституційними.
Перевірці відповідності Конституції України (конституцій­ності) підлягають лише ті закони та інші правові акти, які набра­ли чинності, тобто оцінка законів та інших правових актів здійс­нюється Конституційним Судом України тільки в порядку на­ступного (репресивного) конституційного судового контролю.
Не можуть бути об'єктами конституційного контролю Кон­ституційного Суду України проекти правових актів, крім відповідно до ст. 159 Конституції України законопроектів про внесення змін до Конституції України. Виходячи із принципу поділу влади (ст. 6 Конституції України), повноваження Конституційного Суду України не дозволяють йому втручатись в стадії правотворчого (за­конодавчого) процесу, здійснювати попередній контроль.
За змістом статей 150 і 152 Конституції України об'єктом кон­ституційного контролю Конституційного Суду України можуть бути тільки закони та інші правові акти, які не втратили чинності.
Згідно з коментованою статтею в її системному зв'язку з ч. 2 ст. 147 та ч. 1 ст. 152 Конституції України об'єктом конституцій­ного контролю є лише правові акти, тобто ті, які мають правове значення, стосуються права, тягнуть за собою юридичні наслідки. Отже, не можуть бути об'єктом контролю Конституційного Суду України такі акти, як звернення, заяви, акти політичного харак­теру тощо, котрі не мають юридичного значення, не породжують жодних юридичних наслідків.
До повноважень Конституційного Суду України не належать питання щодо законності підзаконних актів: 1) Верховної Ради України; 2) Президента України; 3) Кабінету Міністрів України; 4) Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Конституційний Суд України також не уповноважений вирі­шувати питання як конституційності, так і законності актів органів влади, не зазначених у п. 1 ч. 1 коментованої статті. Це рішення органів місцевого самоврядування (ст. 144 Конституції України), акти міністерств та інших центральних органів вико­навчої влади, місцевих державних адміністрацій, акти органів прокуратури України, акти судів загальної юрисдикції тощо.
Конституційний Суд України вирішує питання про від­повідність Конституції України (конституційність) як у вигляді абстрактного, так і конкретного конституційного контролю. Аб­страктний контроль не пов'язаний зі застосуванням правового акта, а конкретний контроль, навпаки, здійснюється в зв'язку з конкретними випадками застосування правового акта чи з кон­кретною діяльністю органів держави і посадових осіб.
Конституційний Суд України перевіряє відповідність законів та інших правових актів чинній Конституції України і не уповно­важений перевіряти відповідність правових актів колишній Кон­ституції України.
Конституційний Суд України вирішує питання про від­повідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів з точки зору як матеріальної, тобто змістов­ної, їх перевірки, так і формальної, тобто перевірки відповідності встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухва­лення або набрання ними чинності та дотримання конституцій­них повноважень при їх прийнятті (ч. 2 ст. 152 Конституції Украї­ни, ст. 15 Закону України «Про Конституційний Суд України»).
Розгляд і вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Кон­ституційний Суд України здійснює не за власною ініціативою, а за зверненнями (конституційними поданнями) певних суб'єктів, передбачених абз. 2 ч. 1 коментованої статті.
Конституційне звернення (подання) є приводом для розгля­ду справи Конституційним Судом України, тобто зобов'язує Кон­ституційний Суд України прийняти її до розгляду.
Підставою для конституційного подання і відповідно розгля­ду справи Конституційним Судом України про неконститу­ційність закону або іншого правового акта є наявність спору щодо їх неконституційності. Наявність підстави для розгляду справи зобов'язує Конституційний Суд України розглянути її по суті в судовому засіданні і винести по ній вмотивоване рішення.
Суб'єктами права на звернення (конституційне подання) до Конституційного Суду України про відповідність Конституції Ук­раїни (конституційність) законів та інших нормативних актів є: Президент України; не менше сорока п'яти депутатів Верховної Ради України (тобто десята частина загального складу Верховної Ради України, встановленого ч. 1 ст. 76 Конституції України); Верховний Суд України; Уповноважений Верховної Ради Украї­ни з прав людини; Верховна Рада Автономної Республіки Крим (абз. 2 ч. 1 коментованої статті, ст. 40 Закону України «Про Кон­ституційний Суд України»).
Об'єктом офіційного тлумачення Конституційного Суду Ук­раїни є чинні Конституція України та закони України, прийняті як до, так і після набуття чинності Конституцією України. Закони, які не набрали чинності, та закони, які втратили силу, офіційному тлу­маченню Конституційним Судом України не підлягають. Але об'єк­том офіційного тлумачення Конституційного Суду України можуть бути закони або їх окремі положення, які застосовуються в зв'яз­ку з їх переживаючою (ультраактивною) силою.
Офіційному тлумаченню Конституційного Суду України підлягають закони, які відповідають Конституції України. Тому офіційному тлумаченню законів України передує з'ясування пи­тання їх відповідності Конституції України (конституційності). Якщо виявиться, що закон не відповідає Конституції України, суперечить їй, він визнається неконституційним з усіма наслідка­ми, що випливають з цього.
Якщо можливі різні інтерпретації тих чи інших положень Конституції України або законів України і ці тлумачення не су­перечать Конституції України, вирішувати такі питання, конкре­тизувати такі положення повинен парламент. У противному разі своїм тлумаченням зазначених положень Конституції або законів України Конституційний Суд України обмежував би повнова­ження Верховної Ради України.
Діяльність щодо офіційного тлумачення Конституції Украї­ни та законів України Конституційний Суд України здійснює за зверненнями певних суб'єктів за встановленою законом проце­дурою і виражає в особливій формі — інтерпретаційних актах — у рішеннях, які тягнуть за собою відповідні правові наслідки.
Конституція України, зокрема коментована стаття, не визна­чила кола суб'єктів, які можуть звертатись до Конституційного Суду України за офіційним тлумаченням Конституції України та законів України, залишивши це питання на розсуд законодавця.
Згідно з Законом України «Про Конституційний Суд Украї­ни» право на звернення до Конституційного Сулу України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та за­конів України мають такі суб'єкти: 1) у формі конституційного подання — Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України. Кабінет Міністрів Украї­ни, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Рес­публіки Крим, органи місцевого самоврядування (абз. 4 ст. 41); 2) у формі конституційного звернення — громадяни України, іно­земці, особи без громадянства та юридичні особи (ст. 43). Підста­вами для звернення до Конституційного Суду України за офі­ційним тлумаченням Конституції України та законів України у формах конституційного подання і конституційного звернення є відповідно: практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України (ч. 1 ст. 93 Закону України «Про Конституційний Суд України») або наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, інши­ми органами державної влади, якщо суб'єкт права на конститу­ційне звернення вважає, що це призвело або може призвести до порушення його конституційних прав і свобод (ст. 94 Закону Ук­раїни «Про Конституційний Суд України).
Підставою для офіційного тлумачення Конституції України або законів України за конституційними зверненнями фізичних та юридичних осіб є тільки ті положення цих правових актів, які застосовані або підлягають застосуванню щодо суб'єкта консти­туційного звернення в конкретній справі, і це призвело або може призвести до порушення його конкретного конституційного пра­ва. Суб'єкт конституційного звернення повинен вказати конк­ретні факти і обставини, які б свідчили про це.
На практиці трапляються такі ситуації, коли ті чи інші поло­ження Конституції України або законів України застосовуються хоча й однозначно, але неправильно,"і це порушує конституційні права і свободи або створює можливість їх порушення. Консти­туційний Суд України у цих випадках також розглядає справи за зверненнями фізичних або юридичних осіб і приймає по них відповідні рішення.
Конституційний Суд України за результатами розгляду на пленарних засіданням справ щодо конституційності законів та інших правових актів і щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України приймає рішення.
Рішення Конституційного Суду України з питань про відпо­відність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів і про офіційне тлумачення Конституції України та законів України є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, в тому числі і самим Конституційним Судом України, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, гро­мадянами та юридичними особами на всій території України. Невиконання рішень Конституційного Суду України тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Рішення Конституційного Суду України діють безпосередньо і не потребують підтверджень з боку будь-яких органів держав­ної влади, посадових та службових осіб.
Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) законів або інших правових актів та щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є остаточними. Це означає, що вони набирають чинності з моменту ухвалення (проголошення) і ніхто, в тому числі і Конституційний Суд України, скасувати або змінити їх не може.
Рішення Конституційного Суду України не можуть бути ос­каржені. Разом з тим згідно з ч. 4 ст. 55 Конституції України, якщо особою використані всі національні засоби правового захисту, вона має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, а відтак, і оскаржувати в них рішення Конституційного Суду України. Але незалежно від наслідків розгляду такої скарги міждержавні органи ні в якому разі не мають права скасовувати рішення суду тієї чи іншої держави.
У рішенні Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) правових актів вони виз­наються нечинними на майбутнє.
У разі, якщо ці акти або їх окремі положення визнаються та­кими, що не відповідають Конституції України (є неконститу­ційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 73 Зако­ну України «Про Конституційний Суд України»). Ці акти фактич­но скасовуються і не мають юридичної сили з моменту ухвален­ня Конституційним Судом України рішення про їх неконсти­туційність. І саме з цього часу закони, інші правові акти або їх окремі положення, які рішеннями Конституційного Суду Украї­ни визнані неконституційними, не підлягають виконанню (зас­тосуванню) як такі, що втратили силу на підставі рішення Кон­ституційного Суду України.
Юридичну силу рішення Конституційного Суду України про визнання правового акта неконституційним не можна подолати повторним прийняттям цього ж акта.
Рішення Конституційного Суду України, якими закони, інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнані не­конституційними, мають силу нормативно-правового акта. Виз­наючи той чи інший нормативно-правовий акт неконституцій­ним і тим самим скасовуючи його, Конституційний Суд України виконує функцію «негативного» правотворця.
Рішення Конституційного Суду України про визнання зако­ну чи іншого правового акта неконституційним позбавляє їх обо­в'язкової сили. Але юридична сила такого рішення Конститу­ційного Суду України не може бути прирівняна до юридичної сили звичайних законів, оскільки для перегляду положень цього рішення необхідне внесення змін до Конституції України.
Рішення Конституційного Суду України про невідповідність Конституції України (неконституційність) законів, інших право­вих актів або їх окремих положень мають пряму і негайну дію, а у випадках, передбачених Конституцією України, і зворотну дію. Згідно зі ст. 58 Конституції України рішення Конституційного Суду України, яке скасовує або пом'якшує відповідальність осо­би, має зворотну дію.
Визнання правового акта неконституційним є підставою для скасування інших правових актів, які відтворюють або конкрети­зують його положення.
Правова природа рішень Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України похідна від становища Конституційного Суду України в системі механізму держави і його компетенції. Правова природа офіційного тлумачення Конституції України та законів України полягає в їх з'ясуванні і роз'ясненні, інтерпретації, встановленні дійсного змісту, тобто в певній констатації, а не в їх поправках, змінах чи доповненнях.
Метою офіційного тлумачення Конституційним Судом Ук­раїни положень Конституції України та законів України є вста­новлення їх однозначного і правильного розуміння та застосуван­ня на всій території держави і надання роз'яснення щодо цього.
Змістом офіційного тлумачення Конституційним Судом Ук­раїни положень Конституції України та законів України є їх конк­ретизація, уточнення, деталізація. Це певні норми, а саме — інтерпретаційні норми, в яких даються приписи, як розуміти той чи інший термін, вислів або правову норму в цілому, як її засто­совувати. Це нормативне тлумачення, норми роз'яснення, вони сприяють правильній реалізації Конституції України та законів України і в цьому аспекті є допоміжними правилами. їх допоміж­ний характер проявляється і в тому, що вони не можуть застосо­вуватись окремо, самостійно, без роз'яснювальних положень Конституції України та законів України, вони діють тільки разом з положеннями, які тлумачилися, і не можуть бути нормативною основою правозастосовних актів. При вирішенні конкретних справ необхідно посилатися на правові норми Конституції Украї­ни та законів України як на юридичні підстави для рішення і лише додатково — на їх офіційні роз'яснення Конституційним Судом України.
Функціональне призначення рішень Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції України та законів України — це юридичний засіб забезпечення їх правильного і однозначного розуміння і застосування, а отже, й один з юридич­них засобів укріплення конституційної законності, охорони Кон­ституції України.
Юридична сила офіційного тлумачення Конституційним Судом України положень Конституції України та законів Украї­ни полягає в тому, що воно (роз'яснення) має державний загаль­нообов'язковий характер, який за юридичною силою наближає його до роз'яснюваних положень Конституції України та законів України.
Рішення Конституційного Суду України про офіційне тлума­чення Конституції України та законів України як допоміжний акт за своєю юридичною силою розташовується за актом, що роз'яс­нюється, в такій послідовності: тлумачення положень Конституції — за Конституцією, тлумачення законів — слідом за законами.
Сфера дії (територія, коло осіб і коло випадків) рішень Кон­ституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції України та законів України збігається зі сферою дії останніх і вони є нормативними.
Чинність у часі офіційного тлумачення Конституційним Су­дом України Конституції та законів України визначається чинні­стю норми права, що тлумачиться, воно поділяє їх долю. Причо­му тлумачення однієї і тієї ж норми не може змінюватися протя­гом цього часу, якщо ця норма безпосередньо або опосередковано не змінювалася.
Офіційне тлумачення Конституції України та законів Украї­ни Конституційним Судом України має «зворотну силу». її межі визначаються моментом набрання чинності самими положення­ми Конституції України та законами України, що інтерпретують­ся. Адже в процесі здійснення правової норми, яка не змінюва­лася, її зміст залишається одним і тим самим (незмінним), і офіцінними тлумаченнями тільки встановлюється той смисл, який вклав у неї законодавець. Тому норми права завжди мають той смисл, який розкрито офіційними тлумаченнями, і вони повинні застосовуватися відповідно до даного смислу. Якщо офіційному тлумаченню Конституційного Суду України положень Консти­туції України або законів України не відповідають акти їх засто­сування, останні підлягають скасуванню.