Стаття 149. Звернення стягнення на частину майна товариства з обме­женою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі

1. Звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відпові­дальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з ба­лансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

2. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товари­ства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

1. Коментована стаття встановлює порядок звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його власними боргами. Законодавство встановлює умову, за якої можлива реалізація цього права: звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його власними боргами можливе лише у разі недостатності у боржника іншого майна для задоволення вимог кредиторів.

Аналогічне правило встановлене й ст. 57 Закону України «Про господарські товариства». Але порівняльний аналіз змісту коментованої норми ЦК та положень вказаного Закону дозволяє помітити певні розбіжності. Так, відповідно до ч. 1 в. 149 ЦК кредитори можуть вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Водночас ч. 2 ст. 55 Закону України «Про господарські товариства», яка до випадків заявления вимог кредиторів за особистими боргами учасників застосовувалася субсидіарно, перед­бачала не тільки виділ частини майна в натурі з метою подальшого звернення стягнення на нього, але й можливість передачі цього майна кредиторам в натурі, щоб припинити особисті зобов'язання перед ними учасника-боржника.

Для виділення частки, на яку буде звернено стягнення, кредитори повинні вернутися до суду. У даному випадку відповідачем за зобов'язаннями учасника-боржника буде виступати саме товариство. Але така відповідальність буде обмеженою, її розмір буде пропорційним частці боржника у статутному капіталі товариства. Звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці боржника у статутному капіталі, відбувається відповідно до вимог Зако­ну України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 p. № 606-XIV.

Якщо стягнення звернено на всю частку учасника-боржника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, то такий учасник припиняє свою участь у товаристві.

2. У будь-якому випадку звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у ста­тутному капіталі або в меншому розмірі, призводить до зменшення статутного капіталу товариства.

3. Звернення стягнення на всю частку припиняє відносини між товариством і учасником-боржником. Після виплати відповідної грошової суми, що відпові­дає вартості частини майна, пропорційної частці боржника у статутному капі­талі, або виділення цієї частини майна в натурі для звернення на нього стягнен­ня, товариство може з метою збереження розміру статутного капіталу здійснити в установленому порядку додаткові внески (вклади) і «заповнити» частку бор­жника або провести з додержанням вимог ч. 5 ст. 144 ЦК зменшення розміру статутного капіталу.