Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому на¬дано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і при¬значення на посаду) даного працівника.
На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися та-кож органами, вищими за підлеглістю щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.
Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звіль¬нені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.
(Кодекс доповнено статтею 147 згідно /з Законом № 2134-12 від 18.02.92)
1.  Згідно зі коментованою статтею право накладати дисцип¬лінарне стягнення на працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, має особа, якій надано право прийняття на роботу, тобто власник підприємства. Крім того, заходи дисциплінарного стягнення мають право застосовувати представники власника — посадові особи підприємства. Для того щоб мати право застосу¬вати заходи дисциплінарного стягнення, зазначені особи повин¬ні бути наділені дисциплінарною владою згідно зі статутами під-приємства, правилами внутрішнього трудового розпорядку, по¬ложеннями про структурний підрозділ.
У цих локальних актах повинен бути визначений обсяг дис¬циплінарної влади та визначене коло осіб, на яких поширюється дисциплінарна влада.
Обсяг дисциплінарної влади, як правило, включає такі пов¬новаження:
— давати обов'язкові вказівки;
—  визначати трудову функцію;
—  застосовувати заходи дисциплінарного стягнення;
— застосовувати заходи заохочення;
—  видавати накази (розпорядження) в межах своїх повнова¬жень.
2.  Разом з тим на працівників, шо несуть дисциплінарну від¬повідальність, за статутами і положеннями, іншими норматив¬но-правовими актами дисциплінарні стягнення можуть наклада¬тися органами, вищими за підлеглістю щодо органів, вказаних у частині першій коментованої статті.
Так, при розгляді справ про дисциплінарну відповідальність адвоката право порушення дисциплінарного провадження нале¬жить голові дисциплінарної палати, який попередньо розглядає інформацію, що стосується підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, знайомить його з цією інфор¬мацією і вимагає від нього письмового пояснення (п. 33 Поло¬ження про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури).
Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність судді належить: народним депутатам України; Уповноваженному Верховної Ради України з прав людини; Голові Верховного Суду України (голові вищого спеціалізованого суду — щодо судді від-повідного спеціалізованого суду, за винятком звільнення судді);
Міністру юстиції України; голові відповідної ради суддів; членам Ради суддів України.
Дисциплінарне провадження здійснюють:
1)  кваліфікаційні комісії суддів щодо суддів місцевих судів;
2)  Вища кваліфікаційна комісія суддів України — щодо суддів апеляційних судів та Касаційного суду України;
3)  Вища рада юстиції щодо суддів вищих спеціалізованих судів та суддів Верховного Суду України (ст.ст. 97, 98 Закону України «Про судоустрій України»).
Дисциплінарні стягнення до осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ застосовуються начальниками в межах наданих їм прав. Слід зазначити, що дисциплінарні права начальників органів внутрішніх справ можуть встановлюватися додатками до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ. Міністр внутрішніх справ користується правом накладення дис¬циплінарних стягнень щодо всіх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.
Накладати дисциплінарні стягнення на працівників слідчого апарату органів внутрішніх справ можуть лише начальники орга¬нів внутрішніх справ, яким надано право призначати цих праців¬ників на посаду, їх заступники по слідству, а також начальники вищих за підлеглістю органів внутрішніх справ та їх заступники.
Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із органів вну¬трішніх справ, пониження в посаді або в спеціальному званні, позбавлення нагрудного знака органів внутрішніх справ накла¬даються тими начальниками, яким надано право прийняття до органів внутрішніх справ, призначення на посаду.
Якщо начальник вважає свої дисциплінарні права недостат¬німи для накладення відповідальності, він порушує клопотання про це перед старшим прямим начальником (п. 19 Дисциплінар¬ного статуту органів внутрішніх справ)
Дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих праців¬ників, працівників навчальних, наукових та інших установ про¬куратури застосовуються Генеральним прокурором, крім тих ви¬падків, коли позбавлення або пониження в класному чині стосу-ється державного радника юстиції 1, 2, 3 класу, оскільки це компетенція виключно Президента України.
Прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори при необхідності застосування дисциплінарного стягнення, що перевищує їх повнова¬ження, вносять подання Генеральному прокурору України.
Міські і районні прокурори повинні внести подання вищому за підлеглістю прокурору про накладення дисциплінарного стяг¬нення на підлеглих їм прокурорсько-слідчих працівників (ст. 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України).
3. Коментована стаття встановлює так звані трудові гарантії працівникам, що займають виборні посади. Ці додаткові гарантії для виборних працівників законодавство встановлює з метою захисту їх прав від свавілля власника. Додаткові трудові гарантії у відповідності з ст. 252 КЗпП України і ст. 41 Закону «Про про¬фесійні спілки, їх права та гарантії діяльності» надаються наступ¬ним категоріям працівників: 1) членам виборних профспілкових органів; 2) керівникам профспілкових органів підприємства; 3) профорганізаторам; 4) працівникам, які обиралися до складу профспілкових органів; 5) членам ради трудового колективу.
Зазначені працівники можуть бути звільнені з посади за рі¬шенням органу, що їх обрав.
Депутат місцевої ради не може бути звільнений з роботи з іні¬ціативи власника без попереднього погодження з відповідною радою (ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»).