Стаття 145. Управління товариством з обмеженою відповідальністю

1. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збо­ри його учасників.

2. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган  (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

3. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

4. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обме­женою відповідальністю належить:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капі­талу;

3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;

4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та повноваження відповідних контрольних органів;

5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибут­ку та збитків товариства;

6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

7) виключення учасника із товариства;

8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.

1. Право на участь в управлінні справами товариства належить до прав немайнового характеру, але воно тісно пов'язане із майновими правами, оскільки забезпечує задоволення саме майнових інтересів учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Беручи участь в управлінні справами товариства, його учасники вирішують найважливіші питання діяльності товариства та визначають основні її напрями, контролюють ефективність використання інвестованих коштів, визначають порядок і умови використання прибутків тощо. Усе це має забезпечити стабільне та прибуткове функціонування товариства.

 Саме ефективне управління товариством сприяє встановленню балансу інтересів усіх його учасників, а також забезпечує підконтрольність органів товари­ства його учасникам. В Україні запроваджуються принципи корпоративного управління, засновані на загальних міжнародних стандартах корпоративного права. До них відносяться: принцип гласності та прозорості діяльності товариства; забезпечення захисту інтересів міноритарних акціонерів; додержання з боку керівництва норм законодавства та внутрішніх норм товариства щодо забезпечення в процесі діяльності товариства інтересів учасників.

2. Відповідно до ч. 1 коментованої статті вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників, які складаються з самих учасників товариства або призначених ними представників. Слід відрізняти передачу повноважень на участь у зборах представникові від передачі самого права на участь у товаристві, яке за своєю природою є особистим немайновим правом, що не може передаватися іншим особам (ст. 100 ЦК). Водночас таке ро­зуміння права участі у товаристві не обмежує учасника товариства у можливості призначати свого представника на вчинення від його імені і в його інтересах окремих юридичних дій, у тому числі пов'язаних із участю у загальних зборах то­вариства.

Представники учасників товариства можуть бути постійними або призначе­ними на певний строк. Учасник вправі у будь-який час замінити свого представника на зборах, сповістивши про це інших учасників. Крім того, учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Повноваження представників визначаються і підтверджуються дорученням, оформленим у встановленому порядку.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статут­ному капіталі. Збори учасників товариства обирають голову товариства.

3. У ч. 4 коментованої статті визначається коло питань, віднесених до вик­лючної компетенції загальних зборів. У цілому цей перелік збігається з тим, що передбачений ст. 41 Закону України «Про господарські товариства». До виключ­ної компетенції загальних зборів товариства віднесені найбільш важливі питан­ня функціонування товариства, а саме: визначення основних напрямків діяль­ності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; створення та відкликання виконавчого органу товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення і визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутків та збитків товариства; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства; прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Зберігаючи основні підходи Закону України «Про господарські товариства до визначення обсягу виключної компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю, ЦК водночас по-новому вирішує питання про мож­ливість її розширення. На відміну від зазначеного Закону ч. 4 ст. 145 ЦК передбачає, що встановлений перелік може бути розширений не тільки спеціальним законом, але й статутом товариства.

Необхідно звернути увагу, що у цій статті, як і в багатьох інших статтях, що регулюють діяльність товариства з обмеженою відповідальністю, законодавець окреслює лише основні засади функціонування цього виду підприємницьких товариств, передбачаючи, що деталізація цих положень має здійснюватися у спеціальному законі та у статуті товариства. Отже, Закон України «Про господарські товариства» має бути не тільки приведений у відповідність до положень ЦК, але й істотно модифікований із урахуванням принципово нових підходів, закладених у ЦК.

Частина 4 коментованої статті забороняє делегування повноважень з питань, віднесених до виключної компетенції загальних зборів, будь-яким іншим органам  товариства, зокрема виконавчому органу.

4. Що стосується більш детального врегулювання процедурних питань діяльності загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю (черговість скликання, порядок інформування учасників, надання документації та ін)- то ЦК відносить ці питання для визначення спеціальним законом та статутного товариства.

5. Виконавчий орган, який здійснює поточне керівництво справами товариства з обмеженою відповідальністю, може бути одноособовим або колегіальним. Це питання визначається засновниками (учасниками) та закріплюється у статуті товариства. Виконавчий орган підзвітний і підконтрольний загальним зборам товариства. Це означає, що рішення загальних зборів є обов'язковими для виконавчого органу, який повинен організувати їх реалізацію, а також звітувати зборам про їх виконання. ЦК зберігає підходи до формування персонального складу виконавчого органу товариства, визначені попереднім законодавством. До складу цього органу можуть обиратися як учасники, так і сторонні особи, які будуть виконувати ці обов'язки на договірних засадах. На відміну від Закону України «Про господарські товариства» ЦК не визначає назви виконавчого органу товариства.

Частиною 3 коментованої статті передбачається, що компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства. Сьогодні ці питання регулюються 62 Закону України «Про господарські товариства», відповідно до якої у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює, як правило, генеральний директор.

Компетенція дирекції (директора) товариства визначається статутом. На вирішення виконавчого органу можуть бути віднесені будь-які питання, за винятком тих, що складають виключну компетенцію зборів.

Оскільки дирекція (директор) підзвітна зборам учасників, вона не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених законом та статутом.

Генеральний директор має право без довіреності вчиняти дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом, однак на підставі доручення. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.