Стаття 144. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідаль­ністю

1. Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.

Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіта­лу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом.

2. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відпові­дальністю від його обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

3. До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менш ніж п'ятдесят відсотків суми своїх

вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не сплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

4. Якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про змен­шення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення до­даткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від виз­наченого законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підля­гає ліквідації.

5. Зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальні­стю допускається після повідомлення, в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

6. Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальні­стю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному об­сязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю як юридична особа характеризуєть­ся передусім об'єднанням майнових внесків (вкладів) учасників і формуванням ста­тутного капіталу. Саме майновий еквівалент статутного капіталу виконує гарантійні функції для кредиторів. Відтак ч.І коментованої статті передбачає, що розмір ста­тутного капіталу не може бути меншим розміру, встановленого законом.

Стаття 52 Закону України «Про господарські товариства» встановлює мінімальний розмір статутного капіталу товариства, який повинен становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.

До банків та компаній з управління активами, створених у формі товариства з обмеженою відповідальністю, пред'являються більш серйозні майнові вимоги. Так, відповідно до п. 2.3 ст. 2 Положення «Про здійснення компанією з управління активами професійної діяльності з управління активами ІСІ» від 11 січня 2002 р. № 13, затвердженого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, мінімальний розмір статутного капіталу компанії з управління активами повинен становити суму, еквівалентну не менше ніж 200 000 євро. Додержання цієї вимоги є умовою не для державної реєстрації компанії з управління активами, а для отри­мання нею ліцензії на здійснення професійної діяльності з управління активами.

Згідно з п. 2.1 ст. 2 Положення «Про порядок створення і державної реєст­рації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень» від 31 серпня 2001 р s 375, затвердженого Національним банком України, мінімальний розмір ста­тутного капіталу на час реєстрації банку не може бути менше:

для місцевих кооперативних банків, що діють у межах однієї області, — 1 мли. євро;

для банків, що здійснюють свою діяльність на території однієї області (регіональні), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних банків — 3 млн.євро;

для банків, що здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональні), у тому числі спеціалізованих інвестиційних, розрахункових, ощадних та іпотечних, центрального кооперативного — 5 млн. євро.

Важливо враховувати, що мінімальний рівень розміру статутного капіталу з визначається на дату подання документів для державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю. Якщо на момент прийняття документів товариства для державної реєстрації (при його створенні), розмір статутного капіталу відповідав розміру, встановленому діючими на той час нормативно-правовими актами, то при реєстрації змін, що вносяться до статуту товариства, наприклад, при реєстрації нової редакції статуту, орган, що здійснює таку реєстрацію, не з праві відмовити у її проведені з тих підстав, що розмір статутного капіталу товариства не відповідає мінімальному розміру, який діє на момент реєстрації змін.

2. З урахуванням гарантійних функцій статутного капіталу не допускається звільнення будь-якого учасника товариства від обов'язку брати участь у форму­ванні статутного капіталу. Такий підхід зумовлений самою природою товариства обмеженою відповідальністю як «об'єднання капіталів». Майнова участь засновників у створенні товариства є однією з визначальних його характеристик.

Окрім того, законодавець акцентує особливу увагу у ч. 2 коментованої статті на неможливості проведення зарахування вимог до товариства, які має учасник, як його майновий вклад у статутний капітал. ЦК України виходить з того, що статутний капітал товариства має бути реальним, тобто мати відповідне «напов­нення» реальним майном. У цьому контексті слід розрізняти майнові права (у тому числі права вимоги) до третіх осіб і майнові вимоги до самого товариства.

3. У ч. З ст. 144 ЦК встановлюється правило, що до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше половини суми своїх вкладів. Іншими словами, на момент подання документів для реєстрації серед документів, що подаються, повинні бути доку­менти, які підтверджують належну сплату статутного капіталу. Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що до моменту реєстрації товариства кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше ЗО відсотків вказаного в установчих документах вкладу. У зв'язку із набранням чинності новим ЦК діє правило, передбачене ч. З ст. 144 ЦК.

Несплачену частину статутного капіталу учасники товариства повинні внести протягом першого року його діяльності. Кодекс встановлює наслідки невиконання такого обов'язку, а саме: товариство повинно провести зменшення ста­тутного капіталу або припинити свою діяльність шляхом ліквідації.

У випадку, якщо товариство в розумні строки, необхідні для скликання та проведення позачергових загальних зборів, не розпочне жодну із зазначених процедур, за ініціативою контролюючих державних органів таке товариство може бути ліквідовано в судовому порядку.

4. Важливе нововведення міститься у ч. 4 статті, що коментується. Вона вста­новлює залежність розміру статутного капіталу від суми чистих активів, які має товариство з обмеженою відповідальністю та забезпечує таким чином гарантую­чу функцію статутного капіталу. Через регулювання розміру статутного капіталу фактично встановлюється його відповідність фактичному розміру чистих активів. Якщо за результатами діяльності за черговий фінансовий рік (за винятком пер­шого) чисті активи товариства стають меншими розміру визначеного статутного капіталу, товариство зобов'язане провести відповідне зменшення статутного ка­піталу, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо ж чисті активи стали меншими від зазначеного законом мінімального роз­міру статутного капіталу, товариство повинно бути ліквідовано.

5. Частина 5 коментованої статті спрямована на забезпечення захисту інте­ресів кредиторів. Якщо ч. З ст. 16 Закону України «Про господарські товари­ства» передбачає, що зменшення статутного фонду при наявності заперечене кредиторів не допускається, то ЦК певним чином уточнює це правило. Змен­шення статутного капіталу товариства за змістом ч. 5 ст. 144 ЦК допускається тільки після повідомлення всіх його кредиторів, а кредитори, в свою чергу, вправі вимагати не тільки дострокового припинення або виконання зобов'язань това­риства, але й покриття усіх збитків, що виникли у зв'язку з достроковим припи­ненням або виконанням зобов'язань, включаючи й упущену вигоду. Це уточнення обмежує ймовірність довільного, не пов'язаного з серйозними підставами, змен­шення товариством свого статутного капіталу.

У новому ЦК не врегульований порядок прийняття рішення і процедура змен­шення статутного капіталу. Водночас відповідно до ст. 56 Закону України «Про господарські товариства» рішення товариства про зменшення його статутного фонду набирає чинності не раніш як через три місяці після державної реєстрації і публікації про це в установленому законом порядку.

6. Із аналізу змісту ч. 6 ст. 144 ЦК випливає, що збільшення статутного ка­піталу можливе лише після внесення усіма учасниками товариства з обмеже­ною відповідальністю вкладів у повному обсязі. Рішення про збільшення ста­тутного капіталу у цьому випадку набирає чинності з дня внесення таких змін до державного реєстру. Аналогічне правило було встановлене і ст. 16 Закону України «Про господарські товариства».

Прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу товариства відно­ситься відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 145 цього Кодексу до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Питання про встановлення розміру, форми і порядок внесення учасниками додаткових вкладів не регулюються Кодексом. Вони повинні визначатися зако­ном і деталізуватися, виходячи із особливостей функціонування окремих това­риств, у їхніх статутах.