До працівників підприємств, установ, організацій можуть за¬стосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затвердже¬них трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку.
(Стаття 143 із змінами, внесеними згідно із Законом № 871-12 від 20.03.91)
1.  Основними засобами підтримання високої трудової актив¬ності працівників є створення сприятливих умов праці, нормаль¬ного психологічного клімату, переконання, морального і мате¬ріального стимулювання.
Таку стимулюючу роль виконує заохочення — як форма спри¬яння сумлінному виконанню працівником своїх трудових обо¬в'язків. Заохочення є публічним проявом пошани як до праців¬ника, так і трудового колективу в зв'язку з досягнутими успіхами в праці. Застосування заходів заохочення є правом, а не обов'яз¬ком власника або уповноваженого ним органу. КЗпП України не визначає навіть зразкового переліку заохочень, що може застосу¬вати власник або уповноважений ним орган до працівників. Ко¬ментована стаття лише визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватись будь-які заохочення, що містяться в затверджуваних трудовими колективами правилах внутрішнього трудового розпорядку. Це означає, що при затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства трудовий ко-лектив визначає будь-які заходи, що можуть бути застосовані вла¬сником або уповноваженим ним органом до працівників за сум¬лінне виконання своїх трудових обов'язків.
2. Заходи заохочення можуть розподілятися: за способом впли¬ву на працівників — на моральні (оголошення подяки, нагород¬ження грамотою, занесення в книгу пошани, на дошку пошани) і матеріальні (видача грошової премії, нагородження цінним по¬дарунком — можуть бути реалізовані за умови якщо на підпри¬ємстві є фонд матеріального стимулювання і прийнято положення про преміювання, в якому встановлені показники, при досяг¬ненні яких у працівника виникає право на певний вид заохочен¬ня); за сферою дії — на загальні, що застосовуються до всіх пра¬цівників, і спеціальні — що стосуються певних категорій праців¬ників і службовців.
Правила внутрішнього трудового розпорядку багатьох підпри¬ємств передбачають такі заходи заохочення, як присвоєння по¬чесних звань «Кадровий працівник підприємства», «Майстер зо¬лоті руки», «Почесний ветеран праці підприємства», «Ветеран праці». Присвоєння таких звань пов'язується, як правило, із збіль¬шенням тарифної ставки чи окладу працівника.
3.  Крім видів заохочення, що передбачені в правилах внутріш¬нього трудового розпорядку, певні заохочення передбачаються у
статутах і положеннях про дисципліну праці, а також в окремих законах.
Наприклад, у ст. 34 Закону України «Про державну службу» встановлюється, що за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним служ¬бовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. За особливі за¬слуги державні службовці представляються до державних наго¬род та присвоєння почесних звань.
Статут про дисципліну працівників зв'язку передбачає такі види заохочень:
1) оголошення подяки;
2) преміювання;
3) нагородження цінним подарунком;
4) занесення прізвища в Книгу пошани або на Дошку пошани;
5)  нагородження почесною грамотою;
6)  нагородження нагрудним знаком «Почесна відзнака Міні¬стерства зв'язку України».
Для відзначення сумлінного ставлення осіб рядового і началь¬ницького складу до виконання службових обов'язків в МВС Укра¬їни можуть застосовуватись такі заохочення:
1) оголошення подяки;
2)  нагородження цінним подарунком;
3)  нагородження почесною грамотою;
4)  нагородження нагрудним знаком органів внутрішніх справ;
5) дострокове присвоєння чергового спеціального звання;
6)  присвоєння спеціального звання, вищого на один ступінь від звання, передбаченого на займаній посаді.
4. Всі наведені види заохочень довели свою ефективність на практиці. Система заохочень повинна переконати працівника, що на підприємстві існує чіткий взаємозв'язок між активністю працівника, результатами його діяльності і заохоченнями, які він отримує, та можливістю задовольнити свої власні потреби.