Стаття 143. Підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку
Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: ,
а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;
в) конфіскації земельної ділянки;
г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;
д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій статті визначені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється налезажно від того, перебуває земельна ділянка на праві власності чи на праві користування.
Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється судовими органами у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Визначено шість підстав, за наявності яких судові органи вправі прийняти рішення про примусове припинення суб'єктивного права власності або користування земельною ділянкою. Чотири із зазначених підстав пов'язані з порушенням відповідних норм екологічного та інших галузей законодавства України. Це такі підстави, як: використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; неусунення допущених порушень законодавства в терміни, встановлені спеціально уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів; конфіскація земльної ділянки; примусове звернення стягнення на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки.
Інші дві підстави примусового припинення прав на земельну ділянку, а саме: викуп (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб, а також невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗК України, не пов'язані з порушенням власниками земельної ділянки чи землекористувачами відповідних норм екологічного або інших галузей законодавста України. Водночас примусове припинення прав на земельну ділянку у цих випадках відбувається через небажання відповідних суб'єктів земельних правовідносин добровільно, власним бажанням відчужити належну їм на праві власності або праві користування земельну ділянку. Необхідність такого відчуження обумовлена чинним земельним законодавством (неможливість окремих суб'єктів земельних правовідносин бути носієм суб'єктивного права власності на земельну ділянк або об'єктивними факторами (необхідність будівництва шкільних та дошкільних установ, шляхів, магістралей тощо).
