Стаття 142. Добровільна відмова від права власності або права постійного користування земельною ділянкою
1. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.
2. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
3. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
4. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Коментована стаття регулює суспільні відносини, пов'язані з порядком припинення права власності або права постійного користування земельною ділянкою на підставі добровільної відмови.
Добровільна відмова — це самостійне волевиявлення власника земельної ділянки або землекористувача, пов'язане з небажанням подальшої експлуатації належної йому на праві власноеті або користування земельної ділянки. Тобто особа самостійно і з доброї волі відмовляється від наданого йому суб'єктивного права використовувати земельну ділянку. Волевиявлення особи має бути оформлене у відповідній формі — письмовій заяві про добровільну відмову від права власності або права постійного користування землею.
Коментована стаття чітко поділяє порядок здійснення добровільної відмови від права власності на землю і добровільної підмови від права постійного користування земельною ділянкою. У першому випадку власник відмовляється від належної йому землі на користь держави або територіальної громади. Стаття не передбачає можливості добровільної відмови на користь інших, крім зазначених, суб'єктів земельних правовідносин. Передбачена також відповідна процедура здійснення добровільної відмови, а саме: а) отримання згоди представників держави або територіальної громади на одержання права
власності на земельну ділянку; б) підготовка та укладення угоди про передачу права власності на земельну ділянку відповідно державі або територіальній громаді; в) нотаріальне посвідчення укладеної угоди; г) державна реєстрація укладеної угоди.
Добровільна відмова від права постійного користування земельною ділянкою відбувається на користь власника землі. У статті також передбачена відповідна процедура такої відмови, яка складається з таких стадій: а) заява землекористувача на ім'я власника земельної ділянки про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою б) прийняття рішення власником земельної ділянки про припинення права постійного користування земельною ділянкою; в) повідомлення органів державної реєстрації про припинення права постійного землекористування.
Органами державної реєстрації, які фіксують укладені угоди про передачу права власності на земельну ділянку на підставі добровільної відмови або отримують повідомлення про припинення права постійного землекористування, є орган місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки.
Для реєстрації угоди про передачу права власності на земельну ділянку на підставі добровільної відмови власник земельної ділянки подає особисто або надсилає поштою до відповідного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування угоду про передачу права власності на земельну ділянку у двох примірниках. Зазначений орган перевіряє подані документи і реєструє їх. На обох примірниках угоди ставиться штамп із зазначенням дати реєстрації та номеру запису, а також підпис особи, яка зареєструвала договір. Один примірник угоди повертається власнику земельної ділянки, інший залишається у виконавчому комітеті органу місцевого самоврядування.
