Стаття 14. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин
До повноважень центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів у галузі земельних відносин належить:
а) участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель;
б) організація моніторингу земель;
в) участь у розробці нормативних документів у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів;
г) здійснення державної екологічної експертизи землекористування;
ґ) внесення пропозицій щодо формування державної політики в галузі охорони та раціонального використання земель;
д) здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони земель;
е) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Статтею 20 Закону України «Про охорону навколишнього Природного середовища» від 25 червня 1991 р. (з відповідними змінами), яка має назву «Компетенція спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів», визначено компетенцію спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях. Зокрема, до повноважень цього органу належить здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод та інших природних ресурсів, а також здійснення контролю за додержанням норм екологічної безпеки.
Президент України Указом від 29 травня 2000 р. затвердив Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України. Відповідно до п. 1 цього Положення Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінекоресурсів України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Мінекоресурсів України є головним (провідним) органом у системі центральних та інших органів виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, а також гідрометеорологічної, топографо-геодезичної та картографічної діяльності.
Засади щодо розробки і виконання загальнодержавних та регіональних програм використання та охорони земель містяться у статтях 177, 178 ЗК України. Такі програми розробляються з метою раціонального використання та охорони земель.
Організація моніторингу земель здійснюється відповідно до статей 191, 192 ЗК України, якими затверджені основні засади проведення моніторингу земель.
На сьогодні порядок проведення моніторингу регулюється «Положенням про моніторинг земель», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 1993 р. № 661, відповідно до п. 6 якого здійснення моніторингу земель забезпечує Державний комітет по земельних ресурсах України за участю відповідних міністерств і відомств. Слід зазначити, що положення про моніторинг міститься також у ст. 15 (п. «ґ») ЗК України, а у ст. 191 (п. 5) ЗК України визначено, що ведення моніторингу земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань екології та природних ресурсів.
Державна екологічна експертиза здійснюється відповідно до вимог, що встановлюються розділом VI «Екологічна експертиза» Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища. Відповідно до ч. 2 ст. 26 цього Закону проведення екологічної експертизи є обов'язковим у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 27 цього Закону екологічній експертизі підлягають, зокрема, проекти схем розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей народного господарства, генеральних планів населених пунктів, схем районного планування та інша передпланова і передпроектна документація. І порядок проведення екологічної експертизи визначається законодавством України.
