Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення
1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути:
а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва;
б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.
2. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування.
Дія цієї статті поширюється на землі сільськогосподарського призначення, що перебувають у приватній, державній і комунальній власності та відчужуються іншим особам шляхом укладення договорів купівлі-продажу. Тому, здійснюючи продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, власники земельних ділянок чи уповноважені органи державної влади і місцевого самоврядування, які виступають продавцями таких ділянок, мають враховувати вимоги чинного ЗК України щодо покупців земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Адже не кожен громадянин України чи юридична особа України можуть придбати у власність сільськогосподарські землі. Додержання норм ст. 130 ЗК України щодо покупців земельних ділянок є запорукою того, що у майбутньому укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення буде визнаний недійсним через невідповідність покупця вимогам чинного законодавства.
Оскільки землі сільськогосподарського призначення мають особливу екологічну, економічну, соціальну цінність для Українського народу, то законодавець установлює спеціальні умови для громадян і юридичних осіб України, які виявляють бажання придбати у власність земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до п. 1 «а» ст. 130 ЗК України громадяни України можуть бути покупцями земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, якщо вони мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва. Наявність однієї із зазначених умов надає підстави громадянину України, який повинен мати повну цивільну дієздатність, бути покупцем земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ЗК України визначає рівень сільськогосподарської освіти, необхідної для визнання особи покупцем земельної ділянки. Тому особи,які здобули певний рівень сільськогосподарської освіти відповідно до Закону України «Про освіту» можуть виступати покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Наявність у громадянина України сільськогосподарської освіти має бути підтверджена відповідними документами про закінчення навчального закладу.
Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути громадяни України, які мають досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва. ЗК України встановлює критеріїв оцінки досвіду роботи у сільському господарстві тієї чи іншої особи. Ведення товарного сільськогосподарського виробництва може здійснюватися громадянина України у формі селянських (фермерських) господарств, приватних підприємств чи підприємців, шляхом участі на засадах членства у виробничих сільськогосподарських кооперативах, у формі особистих селянських господарств. Відповідно до закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001—2004 років» від 18 січня 2001 р.(з наступними змінами і доповненнями) сільськогосподарське виробництво — це вид господарської діяльності з виробництва продукції, пов'язаної з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання у нехарчових цілях. Сільськогосподарське виробництво набуває товарного характеру, якщо його продукція призначена для реалізації на ринку. Як визначається у ст. 1 зазначеного Закону, сільськогосподарський товаровиробник — це фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Відповідно до п. 1 «б» ст. 130 ЗК України покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення можуть бути юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва. Аналіз цієї норми дозволяє стверджувати, що покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути всі юридичні особи України, в установчих документах яких передбачено здійснення сільськогосподарського виробництва. Це означає, що покупцями земельних ділянок можуть бути не лише сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм чи приватні фермерські господарства, а й будь-які інші юридичні особи, що не належать до сільськогосподарських. Адже у зазначеному Законі сільськогосподарськими підприємствами (у тому числі селянські (фермерські), рибальські та рибницькі господарства) визнаються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.
ЗК України визначає правовий статус громадян України як покупців земельних ділянок залежно від місця проживання, закріплюючи переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Відповідно до п.2 ст. 130 ЗК України переважне право купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки. Суть переважного права купівлі земельної ділянки означає, що за інших рівних умов земельна ділянка має бути продана тому покупцеві, який є громадянином України і постійно проживає на території відповідної ради за місцем знаходження такої ділянки. У разі порушення переважного права особи остання має право вимагати у встановленому порядку визнання недійсною угоди купівлі-продажу земельної ділянки з наслідками, передбаченими нормами цивільного законодавства України. Переважне право купівлі земельної ділянки також мають відповідні органи місцевого самоврядування на території ради, де здійснюється продаж земель ділянки.
