Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:
зміни в організації виробництва і праці;
забезпечення продуктивної зайнятості;
нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (до¬плат, надбавок, премій та ін.);
встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
участі трудового колективу у формуванні, розподілі і викори¬станні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом);
режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
умов і охорони праці;
забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;
гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;
умов регулювання фондів оплати праці та встановлення між-кваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.
Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
(Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 84 74-10 від 27.02.85, № 7543-Пвід 19.05.89; Законами № 3693-12 від 15.12.93, № 20/97-ВР від 23.01.97)
1. Сторонам надано право самостійно визначати зміст та струк¬туру колективного договору, виходячи із специфіки конкретного підприємства, установи, організації. Проте свобода волевиявлення обмежується їх компетенцією, яка визначається чинним законо-давством, прийнятим як на централізованому, так і на локаль¬ному рівні, та фінансовими можливостями сторін щодо встанов¬лення відповідних умов праці.
2.  Визначаючи зміст колективного договору, сторони повин¬ні враховувати вимоги чинного законодавства. Вони встановлю¬ють зміст колективного договору шляхом:
а)  конкретизації правових норм, встановлених державою. На¬приклад, у колективному договорі конкретизується тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важки¬ми умовами праці (ст. 7 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р.);
б)  встановлення умов праці, якщо таке згідно із законодавст¬вом віднесено до компетенції суб'єктів договірного регулюван¬ня. Сторони колективного договору встановлюють особливості оплати праці працівників конкретного підприємства, установи, організації (ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 p.);
в)  підвищення рівня пільг і гарантій, встановлених законодав¬ством. Наприклад, за кошти роботодавця для працівників, за¬йнятих на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, можуть додатково встановлюватися пільги і компенсації, не пе¬редбачені чинним законодавством (ст. 9 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 p.);
г)  заповнення прогалин у праві. Наприклад, у колективному договорі можна встановити додаткові недержавні системи пен¬сійного забезпечення.
3.  Сторони, обумовлюючи зміст колективного договору, по¬винні враховувати положення генеральної, галузевої та регіо¬нальної угод.
Генеральна угода визначає основні принципи і норми, що регулюють гарантії праці і забезпечення продуктивної зайнятос¬ті, встановлюють мінімальні соціальні гарантії оплати праці, умови зростання фондів оплати праці та міжгалузеві співвідношення в оплаті праці, умови охорони праці і навколишнього природного середовища та задоволення духовних потреб населення. Поло¬ження генеральної угоди спрямовані на регулювання виробни¬чих, трудових і соціально-економічних відносин, забезпечення конституційних прав і гарантій найманих працівників, їх співро¬бітництво з роботодавцями та досягнення злагоди в суспільстві. Тому ні галузева угода, ні інші акти колективно-договірного ре¬гулювання не можуть погіршувати становище працівників порів¬няно з генеральною угодою. Угоди ж на регіональному рівні вклю¬чають вищі порівняно з генеральною угодою соціальні гарантії, компенсації, пільги.
Генеральні угоди 1995 року, на 1997—1998 роки та на 1999— 2000 роки встановлюють вимоги, згідно з якими положення ге¬неральних угод є обов'язковими для застосування під час ведення колективних переговорів і укладення колективних договорів як мінімальні гарантії. Аналогічні вимоги щодо визнання положень угод як мінімальних гарантій сторони обумовлюють у галузевих і регіональних угодах. Тому, визначаючи умови колективного до¬говору, його сторони, які входять у сферу дії угод, повинні вра-ховувати положення не лише законодавства, а й цих угод як мі¬німальні гарантії.
4. Нормативна частина колективного договору включає нор¬ми права, що встановлюють умови праці (робочий час, час від¬починку, оплату праці і матеріальне стимулювання працівників, охорону праці) та співробітництва найманих працівників, робо¬тодавців, їх представників у регулюванні трудових та соціально-економічних відносин.
У сфері робочого часу і часу відпочинку до нормативних умов колективного договору відносять положення, що встановлюють скорочений робочий час для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років та дітей інвалідів, інші види відпусток порів¬няно із законодавством, тривалість додаткової відпустки за кож¬ною посадою, що передбачені у переліку посад працівників з ненормованим робочим днем, конкретну тривалість відпусток для
працівників, які працюють у виробництвах, цехах, обіймають по¬сади, робота на яких дає право на встановлення щорічних додат¬кових відпусток за роботу із шкідливим і важкими умовами пра¬ці, за особливий характер праці, встановлення випадків, коли щорічна основна відпустка у перший рік роботи надається до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи, а за на¬ступні роки — у зручний для працівника час.
5. Відносно оплати праці, гарантій, компенсацій та норму¬вання праці сторони в колективному договорі визначають фор¬ми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сіт¬ки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, умов виплати міжрозряд-ної компенсації, порядок і строки забезпечення надомників си¬ровиною та матеріалами, розрахунків за виготовлену ними про¬дукцію, відшкодування вартості матеріалів працівникам та вивіз готової продукції, порядок застосування поправок коефіцієнтів, що враховують напруженість норм праці.
Закон України «Про оплату праці» та інші нормативно-правові акти визначають коло питань, що складають зміст колективного договору з оплати праці. Концепція дальшого реформування оплати праці в Україні, схвалена Указом Прези¬дента № 1375/2000 від 25.12.2000 p., конкретизує положення сто¬совно умов і розмірів заробітної плати. Зокрема, у колективному договорі повинні бути передбачені розміри місячних (годинних) тарифних ставок робітників, які виконують некваліфіковані ро¬боти і не тарифікуються за розрядами, розміри годинних (місяч¬них) тарифних ставок робітників і розряду, тарифна сітка для оплати праці робітників залежно від кваліфікації чи єдина тариф¬на сітка для всіх категорій працівників, схеми посадових окладів керівників, спеціалістів і службовців, питання присвоєння квалі¬фікаційних розрядів робітникам і тарифікації робіт та вдоскона-лення нормування праці, види доплат і надбавок до тарифних ставок, окладів та їх розміри, показники, умови преміювання, коло осіб (професій), що мають право на премії, розміри пре¬міальних виплат, оплата праці за певні відхилення від нормаль¬них умов праці, освоєння нових виробів, місце і строк виплати заробітної плати, питання перегляду і зміни норм праці.
6.  З метою досягнення нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням у колективному до¬говорі сторони передбачають пільги і гарантії, що надаються пра-цівникам, у яких шкідливі і важкі умови праці, порядок відшко¬дування витрат, понесених працівником у зв'язку з купівлею за¬собів індивідуального захисту за власні кошти, періодичність та умови проведення атестації робочих місць за умовами праці, за¬ходи щодо захисту прав і соціальних інтересів працівників, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку (професійного захворювання), механізму економічного стимулювання праців¬ників за активну участь та ініціативу в здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці.
7.  Змістом колективного договору, як і будь-якої двосторон¬ньої угоди, є зобов'язання сторін. У коментованій статті подано примірний перелік зобов'язань, тому сторони можуть передба¬чити й інші зобов'язання.
У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-еко¬номічних відносин, зокрема:
—  зміни в організації виробництва і праці;
—  забезпечення продуктивної зайнятості;
— нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (до¬плат, надбавок, премій та ін.);
—  встановлення гарантій, компенсацій, пільг;
— участі трудового колективу у формуванні, розподілі і вико¬ристанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);
—  режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;
—  умов і охорони праці;
— забезпечення житлово-побутового, культурного, медично¬го обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку пра¬цівників;
— гарантій діяльності профспілкової чи інших представниць¬ких організацій працівників.
8.  Формуючи зобов'язальну частину колективного договору, сторони повинні чітко викладати зобов'язання сторін, визначати осіб, на яких покладено їх виконання, встановлювати, в необхід¬них випадках, строк та механізм виконання зобов'язань.
У сфері змін в організації виробництва і праці та забезпечен¬ня продуктивної зайнятості сторони можуть встановити взаємні зобов'язання щодо підвищення ефективності використання дію¬чих робочих місць та створення системи нових, додаткових ро¬бочих місць, утому числі для менш конкурентоспроможних груп населення на ринку праці, розширення обсягу сезонних робіт, надання працівникам можливості дострокового виходу на пен¬сію за рахунок коштів підприємства, встановлення вихідної до¬помоги при звільненні працівника з урахуванням його віку та стажу роботи на підприємстві. З метою вдосконалення організа¬ції виробництва і праці сторони можуть зобов'язатися впровади¬ти у виробництво нову техніку, встановити економічні режими праці, підвищити якість продукції та знизити її собівартість, по¬ліпшити структуру управління виробництвом, запровадити нау¬кову організацію праці, вдосконалити нормування праці тощо.
9.  Зобов'язання сторін щодо умов оплати праці, пільг та ком¬пенсацій повинні враховувати особливості конкретного підпри¬ємства, установи, організації, складність виконуваних робіт, ква¬ліфікацію працівників. З метою зростання стимулюючої функції зарплати доцільно встановлювати зобов'язання щодо оптиміза-ції поєднання основної і додаткової заробітної плати, співвідно¬шення заробітної плати керівників та інших працівників підпри¬ємства, можливості підвищення заробітної плати (окладів, пре¬мій) керівникам тільки за умови зростання заробітної плати робітників, сприяти формуванню фондів оплати праці на під¬приємстві з урахуванням результатів виробничої діяльності та про¬дуктивності праці, визначати конкретні зобов'язання роботодав¬ців щодо обсягів та строків погашення заборгованості із заробіт¬ної плати, її індексації.
10.  Відносно робочого часу і часу відпочинку сторони можуть домовитися про надання можливості особам передпенсійного віку, жінкам, які мають дітей дошкільного віку або дітей-школярів, працювати за скороченим робочим часом, введення гнучких ре-жимів праці, надання оплачуваних відпусток за сімейними об¬ставинами, встановити зобов'язання роботодавця щодо запровад¬ження неповного робочого часу в зв'язку з складними економіч¬ними умовами лише у виключних випадках тощо.
11.  Зобов'язання сторін колективного договору з питань охо¬рони праці передбачають систему інженерно-технічних заходів,
спрямованих на забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, їх доведення до нормативних, запобігання виникненню вироб¬ничого травматизму і професійних захворювань, зменшенню факторів шкідливого впливу на організм працівників та скоро-чення кількості робочих місць із шкідливими та важкими умова¬ми праці, зростання культури виробництва. Такі заходи можуть бути викладені у вигляді додатку до колективного договору.
Зобов'язання роботодавця полягають у запровадженні ефек¬тивної системи управління охороною праці шляхом створення відповідних служб, які забезпечують комплексне вирішення пи¬тань з охорони праці, усунення причин, що призводять до нещас¬них випадків, у тому числі й виведення із експлуатації будівель та споруд, що знаходяться в аварійному стані, проведенні лабора¬торних досліджень умов праці на їх відповідність встановленим нормативам, стимулюванні запровадження у виробництво еколо¬гічно чистих технологій та створення безпечних умов праці.
Зобов'язання роботодавця включають своєчасне забезпечен¬ня працівників спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуаль¬ного захисту, проведення навчання з питань охорони праці та обов'язкового медичного огляду, забезпечення працівників ліку¬вально-профілактичним харчуванням, молоком, газованою со¬лоною водою, знешкоджуючими і змиваючими засобами, надан¬ня інших пільг. Колективний договір може включати зобов'я¬зання, спрямовані на встановлення додаткових пільг в організації охорони праці для окремих категорій працівників, створення належних умов праці для інвалідів, неповнолітніх працівників, поліпшення умов праці жінок, їх побутового та медичного об-слуговування на виробництві, вивільнення жінок з важких, шкід¬ливих робіт та нічних змін.
Зобов'язання найманих працівників випливають із змісту обо¬в'язку кожного працівника виконувати вимоги нормативно-пра¬вових актів про охорону праці. Працівники зобов'язані співпра¬цювати з роботодавцем та представниками сторін щодо організа¬ції безпечних і нешкідливих умов праці, вживати посильні заходи з метою ліквідації виробничої ситуації, що загрожує життю і здо¬ров'ю людей, навколишньому природному середовищу, викону¬вати вимоги правил поводження з машинами, устаткуванням та іншими засобами виробництва.
12.   Профспілкові організації, їх об'єднання зобов'язуються організовувати медичне обслуговування, оздоровлення і відпо¬чинок працівників. Враховуючи власні матеріальні можливості та кошти, спрямовані роботодавцем на здійснення відповідних заходів, профспілки можуть забезпечувати працівників санатор¬но-курортним, санітарно-профілактичним лікуванням та оздо¬ровленням, відпочинком, надавати кошти для інших потреб, спря¬мованих на відтворення працездатності працівників та членів їх сімей. Роботодавці зобов'язані виділяти профспілкам кошти на розвиток культурно-виховної, фізкультурно-спортивної і оздо¬ровчої роботи. Особливо актуальними ці зобов'язання є для со¬ціально незахищених категорій працівників та осіб, що постраж¬дали внаслідок екологічних катастроф, надзвичайних ситуацій. Так, у колективному договорі можна передбачити більш істотні порівняно з державною допомогою виплати багатодітним і непов¬ним сім'ям, допомогу на утримання в дитячих дошкільних за¬кладах, пільгове оздоровлення працівників та членів їх сімей, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
13.  Колективні договори можуть включати зобов'язання ро¬ботодавця щодо надання лікувально-профілактичного, санітар¬но-гігієнічного і побутового обслуговування працівників безпо¬середньо на виробництві, організації громадського харчування та його здешевлення для працівників підприємств, поліпшення транспортного обслуговування працівників шляхом їх перевезення до місця праці і назад або виплати коштів на транспортні витра¬ти, укладення договорів на додаткове медичне, оздоровче обслу-говування працівників. Зобов'язання в колективному договорі можуть передбачати забезпечення житлово-побутового обслуго¬вування працівників, будівництво і ремонт житлових будинків, надання позики на поліпшення житлових умов, безоплатної до-помоги на кооперативне чи індивідуальне житлове будівництво або часткове погашення кредиту.
14.  Окремим розділом у колективному договорі можуть бути визначені гарантії для діяльності профспілкових чи інших упов¬новажених представницьких органів найманих працівників, а також передбачені зобов'язання щодо здійснення контрольних функцій за виконанням умов колективного договору. Наприклад, у колективному договорі конкретизуються порядок та умови на-
дання членам виборних профспілкових органів, не звільнених від роботи, вільного від роботи часу для виконання громадських обов'язків в інтересах найманих працівників, а також на час їх профспілкового навчання.
У колективному договорі передбачають зобов'язання робото¬давця забезпечити працівників приміщеннями для роботи і про¬ведення зборів, встановлюють порядок їх надання та облашту¬вання приміщень усім необхідним обладнанням, зв'язком, опа¬ленням, освітленням, прибиранням, транспортом, охороною.
Для реалізації захисної функції профспілки зобов'язуються здійснювати громадський контроль за додержанням роботодав¬цем трудового законодавства, створенням безпечних і нешкідли¬вих умов праці, відстоювати інтереси працівників при розробці та прийнятті локальних актів, що регулюють умови праці, здійс¬нювати перевірку правильності застосування встановлених умов оплати праці та своєчасності її виплати, брати участь у розсліду¬ванні причин нещасних випадків, проводити незалежну експер¬тизу умов праці та ін.
15.  У колективному договорі можна передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціаль¬но-побутові пільги. Встановлюючи їх, сторони повинні врахову¬вати фінансовий стан підприємства. Підвищення рівня пільг може відбуватися шляхом розширення кола працівників, яким нада¬ється пільга (наприклад, встановлення скороченого робочого часу вагітним жінкам, іншим працівникам, яким згідно з законодав¬ством такий вид робочого часу не надається), кількісного підви¬щення гарантії (наприклад, встановлення нормальної тривалості робочого тижня на підприємстві менше 40 годин).
16.  Виходячи із особливостей підприємства, установи, орга¬нізації, сторони можуть включати й інші питання і визначати додаткові розділи колективного договору, в тому числі щодо по¬рядку набрання чинності колективним договором, порядку вне¬сення змін і доповнень до нього, порядку ведення колективних переговорів з укладення колективного договору.
17.  До колективного договору на підприємствах долучається низка додатків, переліків, положень тощо, які є його складовою частиною, уточнюють і конкретизують його положення і, як пра¬вило, мають нормативний характер. Це, зокрема, Положення про
порядок та умови виплати винагороди за підсумками роботи за рік; Перелік виробництв, цехів, дільниць, відділень та окремих видів робіт, де запроваджується підсумований облік робочого часу; Перелік робіт, де за умовами виробництва перерва для відпочин¬ку і харчування не встановлюється, а надається можливість прий¬мати їжу протягом робочого часу тощо.