Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин
До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить:
а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;
б) реалізація державної політики у галузі використання ти охорони земель;
в) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному цим Кодексом;
г) координація проведення земельної реформи;
г) розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм використання та охорони земель;
д) організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою;
е) встановлення порядку проведення моніторингу земель;
є) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Ця глава визначає повноваження органів виконавчої влади в галузі земельних відносин. Конституційною основою викладених тут положень є ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття б Конституції України встановлює, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Правову основу для діяльності органів виконавчої влади складають такі закони України: «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. (зі змінами і доповненнями), «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15 січня 1999 р., а також відповідні положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. та інші нормативні акти.
Загальні засади функціонування органів виконавчої влади визначаються Указом Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. (зі змінами і доповненнями).
Відповідно до п. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.
На сьогодні де-факто не відбулося розмежування земель на землі державної та комунальної власності. Порядок проведення розмежування та засади, на яких це буде здійснено, має визначатися Законом України «Про розмежування земель права державної та комунальної власності», робота над проектом якого триває. Цей закон має бути прийнятий на виконання п. 4 «в» Прикінцевих положень (розділ IX) ЗК України. Вимога щодо необхідності розробки та прийняття цього нормативного акта міститься також у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. «Про затвердження плану підготовки проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, що випливають із Земельного кодексу України ».
До прийняття відповідних змін у законодавстві при вирішенні питань про розмежування повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо управління земельними ресурсами, слід виходити з пунктів 10—12 Перехідних положень (розділ X) ЗК України, які встановлюють повноваження органів виконавчої влади і місцевого самоврядування у перехідний період.
Правовий статус Кабінету Міністрів України визначається статтями 113—117 Конституції України та іншими нормативними актами. Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади. Стаття 116 Конституції України визначає загальні повноваження Кабінету Міністрів України, зокрема — здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону, а також спрямування і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади.
Стаття 80 ЗК України визначає, що відповідні державні органи мають повноваження виступати суб'єктом права власності на землі державної власності. Кабінет Міністрів України її ід повідно до п. 2 ст. 84 ЗК України здійснює повноваження власника щодо земель державної власності відповідно до закону у межах і порядку, визначених Земельним кодексом України та іншими нормативними актами. Так, у межах своїх повноважень Кабінет Міністрів України постановою від І серпня 2002 р. затвердив Тимчасовий порядок розмежування земель права державної і комунальної власності1. Цей порядок буде діяти до прийняття відповідного Закону України, передбаченого Прикінцевими положеннями ЗК України.
Розпорядження землями державної власності - це уклади пня щодо земельної ділянки, яка перебуває у державній власності, угод у встановленому порядку та відповідно до наданих повноважень. Розпорядження передбачає відчуження, та передачу прав власності на земельні ділянки або передачу права користування на відповідний об'єкт.
Кабінет Міністрів України відповідно до п. 1 ст. 129 ЗК України за погодженням з Верховною Радою України має повноваження на продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам. Крім того, відповідно до п. 2 ст. 129 Кабінет Міністрів України погоджує з відповідними радами продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам. Продаж здійснюється відповідно до ст. 127 ЗК України та у порядку, що визначений ст. 128 цього Кодексу.
Відповідно до п. 7 ст. 122 ЗК України Кабінет Міністрів України уповноважений надавати у постійне користування земельні ділянки із земель державної власності юридичним особам у випадках, що визначені статтями 149, 150 ЗК України.
Відповідно до пунктів 2 та 9 ст. 149 ЗК України Кабінет Міністрів України має право приймати рішення щодо вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, для суспільних та інших потреб. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб здійснюється відповідно до ст. 146 ЗК України. Повноваження Кабінету Міністрів України у процедурі викупу при цьому визначаються пунктами 2 статей 150, 151 ЗК України.
Відповідно до п. З ст. 5 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, можуть виступати, зокрема, Кабінет Міністрів України у межах наданих повноважень, а відповідно до п. 2 ст. 6 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України може також виступати орендарем земельних ділянок.
Кабінет Міністрів України виконує й інші повноваження, що надані йому положеннями ЗК України: визначає порядок встановлення та зміни цільового призначення земель (п. З ст. 20), а також порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів (п. З ст. 64); у виняткових випадках надає дозвіл на проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків, поховань і археологічних пам'яток (п. З ст. 97); затверджує форми державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою (п. 1 ст. 126); затверджує методику грошової та експертної оцінки землі (п. 8 ст. 128); затверджує положення про технічний паспорт земельної ділянки, що виставляється на земельні торги (п. 4 ст. 136); встановлює порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам (п. 2 ст. 157); затверджує нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів (п. З ст. 165); встановлює порядок здійснення природно-сільськогосподарського районування (п. 4 ст. 179); встановлює порядок проведення моніторингу (п. 6 ст. 191); затверджує методику грошової оцінки земельних ділянок (п. 5 ст. 201) та здійснює інші повноваження, що визначені ЗК України та іншими нормативними актами.
