Стаття 12.Здійснення цивільних прав

1.Особа  здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

2. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

3.Особа може відмовитися від свого майнового права.

Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин,нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства.

4. Особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.

5. Якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

1.У ч.1 ст.12 ЦК у загальному вигляді закріплено принцип диспозитивності, за яким суб’єкти цивільного права здійснюють та реалізують свої права вільно, на свій розсуд. Слід зауважити, що більшість приватно-правових норм ЦК побудовано саме на принципі диспозитивності.Так, зокрема, учасники цивільних відносин самостійно приймають рішення щодо встановлення договірних відносин та їх умов,щодо обрання того чи іншого способу захисту порушених цивільних прав та охоронюваних законом інтересів тощо.

Принцип диспозитивності, закріплений у зазначеній нормі кореспондується також з правилом ч. 3 ст. 6 ЦК, за якою сторонам договору надано можливість відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (див.ст.6 ЦК та коментар до неї).

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Наприклад, нездійснення особою своїх повноважень власника щодо певної речі (права володіти, користуватися розпоряджатися нею) без наміру відмови від права власності на неї не є підставою для припинення права власності такої особи на зазначену річ.

3.ЦК допускає можливість відмови від майнового права (ч. З ст. 12 ЦК). Слід зазначити, що за цією нормою особа може відмовитися від свого конкретного майнового права, наприклад від отримання авторського гонорару за певним договором, від права вимоги виконання зобов'язання та припинити його шляхом повернення боргу тощо. Водночас законодавство не передбачає можливості відмовитися від своїх майнових прав у цілому, наприклад відмовитися на майбутнє права отримувати авторські гонорари за ще неукладеними договорами. Крім того, чинне законодавство не встановлює можливості відмовитися від права на судовий захист, відмовитися від немайнових прав, зокрема від права на захист честі, гідності, ділової репутації тощо.

4. Процедура відмови від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі встановлюється актами цивільного законодавства. Зокрема, відповідно до ч. З ст. 347 ЦК у разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з мо­менту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

5. Із аналізу змісту ч. 4 ст. 12 ЦК випливає, що особа вправі передати своє майнове право іншій особі. Підставою передачі майна та, відповідно, переходу прав на це майно буде у такому випадку відплатний або безвідплатний договір — договір купівлі-продажу, оренди, комерційної концесії тощо. Водночас законом

встановлені окремі випадки, коли передача майнових прав не допускається за певними договорами. Так, за ч. З ст. 720 ЦК підприємницьким товариствам заборонено укладати між собою договори дарування, якщо така можливість пря­мо не передбачена установчим документом дарувальника.

6. У ч. 5 коментованої статті встановлюється презумпція добросовісності та розумності особи при реалізації нею своїх цивільних прав. Оспорювання цієї презумпції здійснюється винятково у судовому порядку. З іншого боку, коментована норма опосередковано закріплює обов'язок учасників цивільного обороту дотримуватися принципів добросовісності та розумності при здійснення цивільних прав, оскільки його межі встановлені законом.