13.  Відрахування із заробітної плати на користь осіб, що не є стороною у трудових відносинах з працівником, можуть здійс¬нюватись як на підставі виконавчих документів, виданих відпо¬відними органами, так і за дорученням самого працівника.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провад¬ження» відрахування із заробітної плати громадян на користь фізичних та юридичних осіб, що не виступають стороною тру¬дових правовідносин з даним працівником, проводить власник підприємств, установ і організацій на підставі надісланих їм дер¬жавним виконавцем виконавчих документів: виконавчих листів, виконавчих написів нотаріусів, посвідчень комісій по трудових спорах, інших рішень і постанов (рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах; вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень, постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністратив¬ні правопорушення; мирові угоди, затверджені судом; рішення третейських судів; рішення комісій по трудових спорах; рішен¬ня іноземних судів; постанови державного виконавця про ви¬конавчий збір).
Необхідно мати на увазі, що стягнення на заробітну плату на підставі виконавчих документів звертається, якщо працівник до¬бровільно не виконує зобов'язань перед іншими особами та за умови відсутності у нього коштів на рахунках у кредитних уста-новах, відсутності і недостатності майна для повного покриття належних до стягнення сум, а також при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів та стягнень на суму, що не пе¬ревищує одного мінімального розміру заробітної плати.
14.  Окремим видом відрахувань із заробітної плати працівни¬ка на користь інших осіб є перерахування чергових платежів та відсотків суб'єктам господарювання за придбані у них товари в кредит. Згідно з Правилами торгівлі у розстрочку, затверджени¬ми постановою Кабінету Міністрів України № 997 від 1 липня
1998 p., такі відрахування здійснюються за дорученням-зобов'язан-ням працівника на підставі договору купівлі-продажу товарів у розстрочку (далі — договір), який укладається між суб'єктом го¬сподарювання та фізичною особою (покупцем), відповідно до якого суб'єкт господарювання зобов'язується передати обумов¬лений товар, а покупець провести розрахунки за товар у строки і у розмірах, передбачених цим договором. Договором визначаються умови, за яких здійснюється продаж товарів у розстрочку з дотри¬манням вимог цих Правил: договір укладається за умови пред'яв¬лення покупцем паспорта і довідки для придбання товарів у роз¬строчку, що видається за місцем роботи власником підприємст¬ва (установи, організації) і лише тим особам, які перебувають у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) не менше трьох місяців і постійно отримують заробітну плату.
Довідка не повинна видаватися фізичним особам, у яких утри¬мання за виконавчими документами становлять 50 відсотків за¬робітної плати (стипендії, пенсії), а також працівникам підпри¬ємств (установ, організацій), розірвання трудового договору з якими передбачається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією підприємства (установи, організації) або з інших причин. Наступна довідка може бути видана тільки за умови повного розрахунку за товари, придбані на виплат за раніше одержаною довідкою. Крім того, підприємства (установи, організації) можуть видавати працівни¬кам лише одну довідку.
При цьому у разі розірвання трудового договору з підприєм¬ством (установою, організацією) власник підприємства (устано¬ви, організації) зобов'язаний у 5-денний строк надіслати суб'єк¬ту господарювання, з яким ведуться розрахунки за продані у роз¬строчку товари, третій примірник договору разом з довідкою про звільнення, а у разі переведення його на інше підприємство (уста¬нову, організацію) — зазначити його нове місце роботи. Якщо ж покупцем або підприємством (установою, організацією) допущено прострочення сплати трьох чергових платежів, вся сума заборго¬ваності, а також обумовлена договором пеня можуть бути стяг¬нені у примусовому порядку незалежно від настання строку чер-гових платежів шляхом отримання виконавчого напису нотаріу¬са або за рішенням суду.
15. Законодавчо також врегульовано проведення такого виду відрахувань як аліменти. Зобов'язана особа може у добровільно¬му порядку особисто сплачувати аліменти або доручити це робо¬тодавцеві. Згідно зі ст. 92 Кодексу про шлюб та сім'ю України власник або уповноважений ним орган щомісяця повинен відра¬ховувати із заробітної плати працівника аліменти на підставі його письмової заяви або виконавчих документів (рішення суду, по¬станови судді) і виплачувати (переказувати) їх особі, вказаній у заяві, рішенні або постанові не пізніше триденного строку з дня, встановленого для виплати заробітної плати. Утворена за час несплати аліментів заборгованість може бути відрахована також за заявою працівника або у судовому порядку.
Крім того, із зобов'язаних сплачувати аліменти осіб, які виїжд¬жають за кордон для постійного проживання у держави, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стяг¬нення аліментів провадиться до виїзду за весь період до досяг-нення дитиною повноліття, виходячи із його заробітної плати за останній місяць роботи на момент від'їзду, або ж з п'ятикратно¬го розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків (постанова Кабінету Міністрів України № 146 «Про види заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів» від 26 лютого 1993 p.).
Згідно з Додатком до цієї постанови Кабінету Міністрів Украї¬ни встановлено перелік видів заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів. До нього входять (як за ос¬новною роботою, так і за роботою за сумісництвом): основна заробітна плата за посадовим окладом, тарифною ставкою, від¬рядними розцінками тощо; усі види доплат і надбавок до заробіт¬ної плати; грошові і натуральні премії; оплата за надурочну ро¬боту, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні; заробітна пла¬та, що зберігається під час відпустки, а також з одержуваної при звільненні компенсації за невикористану протягом кількох років відпустку; заробітна плата, що зберігається під час виконання державних і громадських обов'язків, та в інших випадках збере¬ження середньої заробітної плати; винагорода за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій; винагорода, що ви¬плачується штатним літературним працівникам газет, журналів, агентств друку, радіо, телебачення із фонду літературного гоно¬рару, а також нештатним літературним працівникам, що підля-
гають державному соціальному страхуванню; одноразова вина¬города (відсоткова надбавка) за вислугу років; допомога по дер¬жавному соціальному страхуванню, а також допомога по тимча¬совій непрацездатності, що встановлені в колективних сільсько-господарських підприємствах; доплати до допомоги по державному соціальному страхуванню, що виплачуються за ра¬хунок підприємств, установ, організацій; суми, що виплачуються для відшкодування збитків у зв'язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров'я, за винят¬ком сум для відшкодування витрат на догляд за ними, на додат¬кове харчування, санаторно-курортне лікування (включаючи опла¬ту проїзду) і протезування потерпілих; допомога по безробіттю; одержувана пенсія, за винятком надбавок до пенсії, що виплачу¬ються інвалідам першої групи на догляд за ними; стипендії, що виплачуються студентам в період навчання у вищих навчальних закладах, учням професійних навчально-виховних закладів та слу¬хачам навчальних закладів підвищення кваліфікації та перепід¬готовки кадрів; доходи від підприємницької діяльності, селянсь¬ких (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань грома¬дян, а також доходи, що припадають на частку платника аліментів від присадибної ділянки або підсобного господарства; усі види заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних кон¬сультаціях; інші види заробітку.
16. За дорученням працівника роботодавець здійснює відпо¬відні відрахування із його заробітної плати третій стороні. Так, підприємство, установа, організація на підставі особистих пись¬мових заяв їх працівників може провадити відрахування із одер¬жуваної ними заробітної плати і прирівняних до неї доходів для безготівкової оплати добровільних внесків у страхові організації та фонди, для оплати внесків, пожертвувань об'єднанням грома¬дян (в т.ч профспілковим організаціям), відповідні фонди тощо. У цих випадках витрати підприємств, установ, організацій, по¬в'язаних з цими відрахуваннями, можуть відшкодовуватись за рахунок працівника, якщо це передбачено колективним догово¬ром, або за домовленістю сторін. Така норма передбачена, зок¬рема, постановою Кабінету Міністрів України № 69 «Про оплату витрат юридичних осіб за проведення відрахування із заробітної плати працівників за їх бажанням» від 29 січня 1993 р
17. Законодавством також передбачається проведення виплат страховим компаніям у вигляді страхових внесків у порядку про¬ведення державного обов'язкового особистого страхування окре¬мих категорій працівників. Страхові платежі у цих випадках пе-рераховуються на спеціальний рахунок страховику, який одер¬жав відповідну ліцензію в Укрстрахнагляді та визначений за погодженням із страхувальником. Проте виплати на зазначені цілі провадяться за рахунок коштів, виділених на утримання від¬повідних установ (державного бюджету). Зокрема, таке страху¬вання передбачено:
1)  постановою Кабінету Міністрів України № 385 від 11 чер¬вня 1994 p., якою затверджено Порядок та умови державного обов'язкового страхування службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів. Згідно з цим Порядком держав¬не обов'язкове страхування службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а страхові платежі сплачуються Державним комітетом у справах захисту прав споживачів (страхувальником) кожного місяця у розмірі 0,25 відсотка фонду оплати праці, вклю¬чаючи встановлені чинним законодавством доплати та надбавки застрахованих минулого місяця;
2)  постановою Кабінету Міністрів України № 969 від 27 лис¬топада 1993 р. «Про затвердження умов обов'язкового державно¬го страхування життя і здоров'я народних депутатів України та по¬рядку виплати їм і членам їхніх сімей страхових сум», згідно з якою обов'язкове державне страхування життя і здоров'я народних де¬путатів України проводиться за рахунок коштів Верховної Ради України на суму десятирічного грошового утримання депутата;
3)  постановою Кабінету Міністрів України № 487 від 19 серп¬ня 1992 p., якою передбачені Порядок та умови державного обо¬в'язкового особистого страхування працівників митних органів, яке здійснюється за рахунок коштів, що виділяються з держав¬ного бюджету на утримання митних органів;
4)  постановою Кабінету Міністрів України № 349 від 3 черв¬ня 1994 p., якою затверджено Порядок та умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів дер¬жавної податкової служби. Згідно з цією постановою обов'язкове державне особисте страхування посадових осіб органів держав-
ної податкової служби здійснюється за рахунок коштів держав¬ного бюджету;
5) постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 19 сер¬пня 1992 р. про затвердження Порядку та умов державного обо¬в'язкового особистого страхування працівників прокуратури, яке також здійснюється за рахунок коштів, що виділяються з держав¬ного бюджету на утримання органів прокуратури.
18. Власнику або уповноваженому ним органу надано право провадити відрахування із заробітної плати працівника для по¬криття його заборгованості перед підприємством, установою, організацією. Захист прав громадян на справедливу винагороду за працю та можливість вільно розпоряджатись своєю власністю забезпечується шляхом встановлення у коментованій статті чіт¬кого переліку випадків таких відрахувань та ряду умов, за яких вони здійснюються.
Проведення відрахувань із заробітної плати на користь робо¬тодавця за його рішенням передбачено у випадках: повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; повернення зайвих сум, виплачених внаслідок лічильних помилок; погашення не-витраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на служ¬бове відрядження або переведення в іншу місцевість; повернен¬ня коштів, виданих на господарські потреби. При цьому до лічиль¬них помилок слід відносити «неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий пе¬ріод тощо» (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 «Про практику застосування судами законодавства про опла¬ту праці» від 24 грудня 1999 p.). Однак не вважається лічильною помилкою не пов'язане з обчисленнями неправильне застосу¬вання закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.
Такі відрахування за наказом (розпорядженням) власника (упо¬вноваженого ним органу) можливі тільки протягом місячного терміну з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, дня виплати неправильно об¬численої суми і тільки за умови, що працівник не оспорює під¬став і розмірів відрахування.
У разі пропуску зазначеного строку та (або) за наявності за¬перечень з боку працівника проти цих відрахувань погашення заборгованості здійснюється тільки в судовому порядку. Відповід¬но до роз'яснень вищеназваного Пленуму Верховного Суду Укра¬їни у цих випадках застосовуються правила ч. З ст. 233 цього Кодексу, що передбачають однорічний термін для звернення до суду власника або уповноваженого ним органу, вищого за підле¬глістю органу та прокурора із вимогами про стягнення із праців¬ника не повернених ним сум.
19. Працівнику надаються щорічні відпустки за відпрацьова¬ний робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ст. 75 Кодексу законів про працю України, ст. 6 Зако¬ну України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 p.). Такі відпу¬стки можуть використовуватись працівниками протягом робочо¬го року, за який вони передбачені, тобто до його закінчення. Тому при звільненні працівника до закінчення робочого року, в рахунок якого він уже одержав відпустку, власникові (уповнова¬женому ним органу) надано право здійснювати відрахування за невідпрацьовані дні відпустки. Обчислення заробітної плати для оплати часу щорічних відпусток здійснюється за правилами По¬рядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого по¬становою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 р.
Проте відрахування за невідпрацьовані дні відпустки не про¬вадяться, якщо працівника звільнено з таких підстав: призову або прийняття на військову службу, направлення на альтернатив¬ну (невійськову) службу; переведення працівника за його згодою на інше підприємство або переходу на виборну посаду у випад¬ках, передбачених законами України; відмови працівника від пе¬реведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істот¬них умов праці; проведення змін в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або пе-репрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників; виявлення невідповідності працівника обійманій по¬саді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної робо¬ти; нез'явлення на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при
певному захворюванні; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; направлення на навчання; виходу на пенсію; в разі смерті працівника (ст. 22 Закону України «Про відпустки»). Зазначений перелік випадків, коли відрахування при звільненні не провадяться, дещо ширший за викладений у ст. 127 цього Кодексу. Разом з тим саме цією спеціальною нормою слід керуватись, оскільки вона розширює (а не звужує у порівнянні із загальними нормами) зміст і обсяг наданих громадянам прав (ст. 22 Конституції України).
У разі виникнення спору щодо повернення заборгованості роботодавець може звернутись до суду у порядку, передбаченому ч. З ст. 233 цього Кодексу.
20. Відрахування із заробітної плати працівника для покриття шкоди, завданої ним підприємству, установі, організації, здійс¬нюється за правилами глави IX цього Кодексу.