Стаття 125. Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою
1. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, його державної реєстрації.
2. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
3. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи на землі приватної власності, територіальні громади — на землі комунальної власності та держава — на землі державної власності. Громадяни та юридичні особи набувають право власності на підставах, визначених статтями 81, ЗК України. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
ЗК України (статті 81, 82) передбачає різні підстави набуття земельних ділянок у приватну власність або у постійне користування громадянами і юридичними особами, зокрема шляхом безоплатної передачі із земель державної або комунальної власності у разі приватизації. Постановою Верховної Ради України «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» від 13 березня 1992 р. затверджені форми державних актів: на право колективної власності на землю, на право приватної власності на землю, на право постійного користування землею. Зі змісту форм цих державних актів зрозуміло, що вони стосуються земельних ділянок, переданих у колективну чи приватну власність громадянам відповідними радами. Слід зазначити, що відповідно до нового ЗК України замість поняття колективної власності підприємств вживається поняття власності юридичних осіб, тобто такі державні акти в нинішніх умовах надаються юридичним особам, а право колективної власності замінено на право власності юридичних осіб. Крім випадків приватизації, громадяни і юридичні особи набувають земельні ділянки за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, а також шляхом прийняття спадщини. Документами, якими підтверджується право власності на земельну ділянку, є відповідні нотаріально посвідчені договори або ж акти про прийняття земельної ділянки у спадок.
У такому самому порядку договором посвідчується надання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування земельних ділянок юридичним особам у постійне користування.
Право на оренду земельної ділянки громадянами і юридичними особами виникає на підставі договору оренди, укладеного між орендодавцями і орендарями. Документи про набуття права власності на землю на підставі рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу, дарування, міни, інших цивільно-правову угод повинні реєструватися у державних органах. Лише така реєстрація надає документам легітимності.
Важливе значення державної реєстрації документів про право на землю підкріплюється правовим застереженням, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документу, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
