Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування
1. Сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
2. Районні, обласні ради надають земельні ділянки в постійне користування юридичним особам із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
3. Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).
4. Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності в постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
5. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
6. Рада міністрів Автономної Республіки Крим надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
7. Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 116 ЗК юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. При цьому юридичні особи, засновані громадянами або юридичними особами України, можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного фонду;
в) прийняття спадщини;
г) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення:
а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності в Україні;
б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.
Таким чином, юридичні особи, засновані на майні, що належить до державної або комунальної власності, не можуть бути суб'єктами права власності на земельні ділянки. Такі юридичні особи в разі, якщо для їх господарської діяльності виникне потреба в земельній ділянці, мають право набувати земельну ділянку із земель державної або комунальної власності лише у постійне користування. Якщо підприємство державною або комунальною власністю навіть викупило для власних господарських потреб майновий об'єкт разом з земельною ділянкою, то придбане майно і земельна ділянка будуть належати відповідно до державної або комунальної власності і будуть належати йому відповідно на праві державної або комунальної власності, залежно від правового статусу підприємства. Отже, підприємство, засноване на майні, що належить до державної власності, буде вважатися суб'єктом права постійного користування земельною ділянкою, що відноситься до державної власності, а підприємство з комунальною власністю на майно — відповідно буде суб'єктом прав постійного користування земельною ділянкою, що відноситься до комунальної власності.
Таким чином, земельна ділянка, що надається юридичні особі на праві постійного користування, є об'єктом державної або комунальної власності.
Повноваженнями щодо надання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам наділені суб'єкти права власності на землю, тобто сільські, селищні, міські ради із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб, а також районні і обласні ради — із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
Повноваженнями щодо надання земельних ділянок із земель державної власності у постійне користування юридичним особам наділені районні державні адміністрації в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб, а за межами населених пунктів — для сільськогосподарського використання; ведення лісового і водного господарства, а також тих земельних ділянок, які надаються у постійне користування Кабінетом Міністрів України; для будівництва об'єктів пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), а обласні державні адміністрації і Рада Міністрів АР Крим — у межах міст обласного і республіканського (АР Крим) значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, передбачених пунктами 3 та 7 цієї статті ЗК України. Київська і Севастопольська міські державні адміністрації надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених п. 7 цієї статті.
Згідно з п. 7 цієї статті ЗК України Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель державної власності, вилучених із постійного користування інших осіб на підставі рішень Кабінету Міністрів України (ст. 149 ЗК України), а також із земель державної власності, що належать до особливо цінних земель, вилучених за постановою Кабінету Міністрів України і порядку, передбаченому ст. 150 ЗК України.
Повноваження сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських рад у сфері надання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності визначені статтями 9, 12 ЗК України. Районні й обласні ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам у межах встановлених для них повноважень розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад (статті 8, 10 ЗК України). Повноваження районних у містах рад з цих та Інших питань визначаються міськими радами (ст. 11 ЗК України).
Питання про надання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам відповідно до ст. 26 (ч. 1 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») вирішується на пленарному засіданні відповідної місцевої ради. Виконавчим комітетам місцевих рад цим Законом (ст. 330) делеговані такі повноваження: здійснення контролю за використанням земель; реєстрація права користування землею; погодження проектів землеустрою; вирішення земельних спорів в установленому порядку.
Повноваження місцевих державних адміністрацій з питань падання земельних ділянок у постійне користування юридичним особам із земель державної власності визначені ст. 17 3К України.
Встановлюючи повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування, ЗК України не забороняє місцевим радам надавати земельні ділянки із земель комунальної власності у постійне користування юридичним особам, заснованим на державній власності, як і не забороняє органам виконавчої влади надавати земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам, заснованим на комунальній власності.
Проте ЗК України не визначив, до якої форми власності буде належати земельна ділянка, надана із земель комунальної власності у постійне користування юридичній особі, заснованій на державній власності, а також надана із земель державної власності у постійне користування юридичній особі, заснованій на комунальній власності. Це викликає певні ускладнення в процесі реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.
Правильно було б вважати, що земельна ділянка, надана в постійне користування юридичній особі, набуває тієї форми власності, до якої відноситься юридична особа, незалежно від того, з яких земель (комунальної чи державної власності) вона надана.
Такий висновок базується на нормах Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 р. Цей Закон припускає можливість передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, та об'єктів права комунальної власності у державну власність за рішенням органів місцевого самоврядування. Не збігається з нормами ЗК України норма, якою визначається орган, уповноважений управляти об'єктом державної власності й розпоряджатися землями державної власності. Оскільки повноваженнями у сфері земельних відносин щодо розпорядження земельними ділянками із земель державної власності наділені місцеві державні адміністрації, то цілком очевидно, що питання про передачу земельних ділянок із земель державної власності до земель комунальної власності в разі надання земельної ділянки у постійне користування юридичній особі, заснованій на комунальній власності, має вирішувати відповідна місцева адміністрація.
Прикінцевими положеннями (розділ IX) ЗК України Кабінету Міністрів України доручено розробити проект Закону про розмежування земель права державної та комунальної власності. Дуже важливо, щоб цей Закон передбачав можливість передачі земель із державної власності у комунальну та із комунальної у державну також у разі надання земельної ділянки у постійне користування юридичній особі, заснованій на іншій формі власності, ніж земельна ділянка, яка надається юридичній особі.
