При направленні працівників на підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.
1.  Конституційне право громадян на вільний розвиток своєї особистості, на освіту знаходить у трудовому праві конкретиза¬цію, зокрема, у встановленні працівникам умов для підвищення їх кваліфікації з відривом від виробництва, що передбачає розви¬ток та отримання нових знань та навиків за своєю професією. Це по суті є одна із форм навчання поряд з такими, як підготовка (здобуття освіти за певною професією), перепідготовка (здобуття освіти за іншою професією або новою спеціальністю, що вклю¬чає і навчання новим професіям). Однією з форм підвищення кваліфікації працівників вважається проходження стажування.
Перебачені коментованою статтею гарантії встановлюються працівникам, які здійснюють підвищення кваліфікації з відри¬вом від виробництва за наявності відповідно оформленого на¬правлення.
Працівники, які поєднують роботу з навчанням, користують¬ся правами, встановленими відповідним законодавством (див. коментар до глави XIV КЗпП України).
2.  Протягом терміну проходження підвищення кваліфікації за працівниками зберігається місце роботи (посада). Це означає, що після закінчення такого навчання цим працівникам надаєть¬ся попередня робота (посада). За їх згодою може також бути на¬дана інша робота — рівноцінна або виша, з урахуванням кваліфі¬кації. На період відсутності направленого на підвищення квалі¬фікації працівника власник або уповноважений ним орган може приймати на роботу іншого працівника шляхом укладення стро¬кового трудового договору.
3.  Постановою Кабінету Міністрів України № 695 «Про гаран¬тії і компенсації для працівників, які направляються на підви¬щення кваліфікації, підготовку, перепідготовку, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28 червня 1997 р. для цих працівників встановлено ряд виплат у вигляді мінімальних державних гарантій, що можуть бути підвищені за рахунок кош¬тів підприємств, установ, організацій. Серед них передбачено збе-
реження середньої заробітної плати за основним місцем роботи за час навчання. Поряд з цим середня заробітна плата вчителів та інших працівників освіти, які направляються на курси і до інсти¬тутів удосконалення вчителів, зберігається за кожним місцем роботи.
За місцем основної роботи працівника у розмірі, встановле¬ному законодавством для службових відряджень, встановлюєть¬ся оплата вартості проїзду до місця навчання і назад, виплата добових за кожний день перебування в дорозі та протягом пер¬шого місяця навчання. Тим працівникам, хто одержує заробітну плату в розмірі менше шести неоподатковуваних мінімумів дохо¬дів громадян, виплачується стипендія в розмірі 20 відсотків до¬бових (у наступні місяці до закінчення терміну навчання).
На час навчання працівники забезпечуються гуртожитком готельного типу, у разі відсутності якого підприємство, установа, організація, що направила на навчання, провадить відшкодуван¬ня витрат, пов'язаних з наймом житлового приміщення, у по¬рядку, встановленому законодавством для службових відряджень.
4. Відносини, що виникають при направленні працівників для підвищення кваліфікації за кордон, регулюються Положенням про умови матеріального забезпечення осіб, направлених за кор¬дон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації, за-твердженим постановою Кабінету Міністрів України № 287 від 4 березня 1996 p., яким передбачаються певні відмінності поряд¬ку забезпечення в залежності від того, за яких умов здійснюється направлення — на двосторонній (міждержавній) основі, за раху¬нок сторони, яка приймає, або за рахунок сторони, яка направ¬ляє. Направлення за кордон на навчання на двосторонній (між¬державній) основі здійснюється відповідно до підписаних сторо¬нами документів.
Основною умовою направлення працівників за кордон на навчання є відшкодування фінансових витрат стороною, яка прий¬має, в тому числі міжнародними організаціями, що надають тех¬нічну допомогу Україні, або безоплатна основа, з дотриманням вимог указів Президента України «Про службові відрядження за кордон посадових осіб органів виконавчої влади» № 357 від 28 серпня 1993 р., «Про затвердження Програми кадрового за¬безпечення державної служби та Програми роботи з кадрами державних підприємств, установ, організацій» № 1035 від 10 листо¬пада 1995 p., постанови Кабінету Міністрів України «Про затверд¬ження Положення формування навчальних груп для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів за рахунок між¬народної технічної допомоги» № 901 від 10 листопада 1995 р. та розпорядження Кабінету Міністрів України «Про укладення угод про навчання, підвищення кваліфікації та стажування за кордо¬ном державних службовців» № 83 від 16 лютого 1995 р.
5. За працівниками, направленими на навчання за кордон, зберігається місце роботи (посада).
У цих випадках працівникам гарантуються такі виплати:
— середня заробітна плата, яка розраховується за два останніх календарних місяці до направлення за кордон з урахуванням ви¬плат, передбачених Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 p.;
— добові — при цьому кошти в іноземній валюті можуть бути виплачені працівникам, направленим за кордон на навчання, з дозволу керівника організації у розмірі, що визначається у відсот¬ках до норм добових витрат на відрядження, встановлених у До-датку до постанови Кабінету Міністрів України № 663 «Про нор¬ми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23 квітня 1999 р. для даної зарубіжної країни (з дня перетину кордону України під час виїзду на навчання за кордон до дня його перетину під час повернення в Україну), зокрема: 80 відсотків — коли навчання за кордоном повністю здійснюєть¬ся за рахунок сторони, яка направляє (без оплати житла); 40 від¬сотків — коли навчання за кордоном здійснюється за рахунок сторони, яка направляє, а оплата житла — за рахунок сторони, яка приймає (без виплати стипендії); 30 відсотків — коли сторо¬на, яка приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на нав-чання, житлом та одноразовим харчуванням (без виплати стипен¬дії); 25 відсотків — коли сторона, яка приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчання, житлом та дворазовим хар¬чуванням (без виплати стипендії); 20 відсотків — коли сторона, яка приймає, забезпечує осіб, направлених за кордон на навчан¬ня, житлом та триразовим харчуванням (без виплати стипендії). За час проїзду по території України працівникам, направленим
за кордон на навчання, виплачуються у порядку, передбаченому законодавством України про службові відрядження на території України;
—  компенсація витрат на проїзд від місця роботи в Україні до місця навчання за кордоном і назад відшкодовується з урахуван¬ням вимог постанови Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кор-дон» та Інструкції про порядок відряджень в межах України та за кордон;
— додаткові кошти в іноземній валюті понад встановлені нор¬ми — надаються з дозволу керівника за рахунок валютних кош¬тів, які залишаються в організації після сплати податків. Врахо¬вуючи, що такі виплати мають індивідуальний характер, їх пере-раховують в українську валюту за курсом Національного банку України на день одержання іноземної валюти і зараховують до сукупного оподатковуваного доходу працівника, з якого утриму¬ється прибутковий податок відповідно до законодавства;
— компенсація витрат на необхідну медичну допомогу: лікарняну допомогу (включає витрати на харчування) — у разі захворюван¬ня, що потребує лікування у стаціонарному лікувальному закла¬ді, а також коли потрібне операційне втручання у стаціонарних умовах, крім пластико-косметичних операцій, якщо необхідність в них не викликана нещасним випадком; амбулаторну допомогу — у разі захворювання, що потребує спеціалізованої амбулатор¬но-медичної допомоги (в тому числі лікування з метою усунення гострого зубного болю, крім протезування, якщо необхідність в ньому не викликана нещасним випадком), амбулаторні процедури (включаючи малу хірургію); допомогу вдома — у разі коли хворого не поміщено в стаціонар і він не може лікуватися в амбулаторії. Порядок проведення розрахунків, пов'язаних з медичним обслу¬говуванням працівників, направлених за кордон на навчання, встановлюється за домовленістю сторін.
В цілому відшкодування витрат, пов'язаних з направленням працівників на навчання за кордон, здійснюється у межах сум, передбачених на утримання організації, яка направляє. Однак до виплачених стороною, яка приймає, стипендій або інших гро¬шових виплат працівникам, направленим за кордон на навчан¬ня, доплати стороною, яка направляє, не провадяться.
6.  Направлення працівників за кордон на навчання здійсню¬ється за наказом (розпорядженням) керівника державного орга¬ну, представницького органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, у тому числі громадської, після затвердження завдання, в якому визначається мета, термін та умови перебування за кордоном і кошторис витрат, пов'яза¬них з направленням на навчання (додається запрошення з пере¬кладом його тексту).
Направлення за кордон на навчання членів Кабінету Мініст¬рів України, керівників інших центральних органів державної виконавчої влади та їх заступників, працівників апарату Кабіне¬ту Міністрів України, начальників і заступників начальників управлінь та відділів міністерств і відомств, керівників і заступ¬ників керівників підприємств, установ та організацій здійсню¬ється з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів Украї¬ни № 682 «Про впорядкування службових відряджень керівників органів державної виконавчої влади» від 27 червня 1996 р.
7.  За умов надання Україні підтримки міжнародними та іно¬земними організаціями, а також іноземними громадянами (далі — донорами) порядок направлення працівників на підвищення ква¬ліфікації регулюється постановою Кабінету Міністрів України № 901 «Про затвердження Положення про порядок формування навчальних груп для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів за рахунок міжнародної технічної допомоги» від 10 листопада 1995 р. В ньому, зокрема, зазначається, що під¬готовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів про¬водяться на підставі договорів, що укладаються Агентством ко¬ординації міжнародної технічної допомоги з донорами. В цих договорах передбачаються конкретні вимоги та умови підготов¬ки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів із числа державних службовців (за поданням державних органів, де вони працюють, і за погодженням з Головним управлінням державної служби), керівників та працівників державних підприємств, уста¬нов та організацій (за поданням органів, які здійснюють управ¬ління майном цих підприємств, установ та організацій), праців¬ників недержавних підприємств, установ та організацій (за по¬данням цих підприємств, установ та організацій).
8.  Підвищення кваліфікації окремих категорій працівників здійснюється на підставі спеціальних нормативно-правових актів.
Так, підвищення кваліфікації державних службовців регулю¬ється Положенням про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 167 від 8 лютого 1997 р. За цим Положенням підвищення кваліфікації здійснюється за професійними програмами, спрямовується на фахове удоскона¬лення та оновлення знань і умінь державних службовців, які зай¬мають посади відповідних категорій в органах, на які поширю¬ється чинність Закону України «Про державну службу» від 16 груд¬ня 1993 p., а також осіб, зарахованих до кадрового резерву, і здійснюється не рідше одного разу на п'ять років при зарахуван¬ні до кадрового резерву, зайнятті посад вищої категорії, перед черговою атестацією державного службовця, а для фахівців, упер¬ше прийнятих на державну службу, — протягом першого року їх роботи. Підставою для направлення на підвищення кваліфікації державного службовця з відривом від виробництва є державне замовлення органів, на які поширюється чинність Закону Укра¬їни «Про державну службу».
Терміни і форми підвищення кваліфікації визначаються ор¬ганом, у якому працює державний службовець, в залежності від сфери його діяльності, при цьому термін підвищення кваліфіка¬ції з відривом від служби і збереженням заробітної плати не по¬винен перевищувати чотирьох тижнів, а за погодженням з Кабі¬нетом Міністрів України, як виняток, — двох місяців. Проход¬ження стажування, як одна із форм підвищення кваліфікації державних службовців, регулюється Положенням про порядок стажування у державних органах, затвердженим постановою Ка¬бінету Міністрів України № 804 від 1 грудня 1994 р.
9. Відповідно до Положення про стажування викладачів ви¬щих навчальних закладів на підприємствах, в організаціях, нау¬кових установах та навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України № 132 від 11 травня 1993 p., направ-лення на стажування цих працівників здійснюється згідно з на¬казом ректора вищого навчального закладу. Термін стажування встановлюється від 1 до 10 місяців в залежності від складності індивідуального плану стажування та досвіду практичної роботи викладача. За направленими працівниками зберігається заробіт¬на плата за основним місцем роботи, а також оплачується праця за виконання госпдоговірних науково-дослідних робіт у випад¬ку, коли стажування відбувається за місцем основної роботи. Витрати на проїзд до місця стажування та у зворотньому напрямку, добові за час знаходження у дорозі відшкодовуються вищими навчальними закладами, де працюють викладачі. Умовою їх від¬рядження на стажування за кордон є наявність відповідних кош-тів та договорів.
Посади направлених на стажування викладачів можуть замі¬щувати інші особи без проходження конкурсу на умовах строко¬вого трудового договору в межах чисельності працівників і фон¬ду заробітної плати вищого навчального закладу.
10. Спеціальним законодавством передбачається також здійс¬нення підвищення кваліфікації відповідних категорій працівни¬ків: Основами законодавства України про охорону здоров'я (ст. 77); законами України «Про ветеринарну медицину» в редакції 5 грудня 1996 p., статтею 7 якого встановлено проходження під¬вищення кваліфікації лікарів, фельдшерів, кандидатів, докторів ветеринарної медицини, що визначається як форма післядиплом-ного навчання; «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. (ст. 25), відповідними відомчими актами. У випадках відсутності особли¬востей регулювання цієї сфери відносин застосовуються загальні правила коментованої статті та визначені у вищеназваних поста¬новах Кабінету Міністрів України щодо всіх категорій праців¬ників.