Стаття 120. Засновницький договір повного товариства

1. Повне товариство створюється і діє на підставі засновницького договору. Засновницький договір підписується всіма його учасниками.

2. Засновницький договір повного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір та склад скла­деного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учас­ників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів.

1. Повне товариство — це договірне об'єднання і тому засновницький договір визнається його єдиним установчим документом. Засновницький договір підписується усіма його учасниками, які тим самим висловлюють власну волю на створення товариства і на свою участь у ньому. Ні коментована норма, ні положення Закону «Про господарські товариства» не передбачають обов'язковість його нотаріального посвідчення. Але, оскільки мова йде про відчудження (передання новоствореному суб'єкту) майна громадян (рухомого, нерухомого, валютних цінностей), то слід застосовувати аналогію закону. На наш погляд, нотаріальне посвідчення такого договору є доцільним. З моменту укладення заснов­ницького договору і до моменту реєстрації товариства як юридичної особи між учасниками договору виникають взаємні зобов'язання майнового характеру, які регулюються загальними положеннями зобов'язального права. Після внесення часток у складений капітал кожному учаснику видається свідоцтво про його участь у товаристві, що засвідчує внесення складеного капіталу.

2.Законодавець не дає вичерпного переліку тих питань, які мають бути вре­гульовані засновницьким договором. Сторони вправі на власний розсуд внести в нього ті положення, які вважають за потрібне, крім тих, обов'язковість вклю­чення яких передбачена імперативною нормою закону. Так, ст. 88 ЦК передба­чає ті відомості, які повинні містити установчі документи юридичної особи, зок­рема статут та засновницький договір (відповідно ч. 1 і ч. 2 зазначеної статті). Оскільки до установчих документів повного товариства відноситься тільки зас­новницький договір, то до його змісту, крім тих відомостей, які вимагає ст. 88 ЦК (найменування юридичної особи, її місцезнаходження, адреса, органи уп­равління, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, додаткові вимоги щодо порядку вступу до товариства та вибуття з нього, передання майнових внесків та проведення повного розрахунку після вибуття з товариства; необхі­дно включати відомості про розмір та склад складеного капіталу товариства; розмір та порядок зміни часток кожного з учасників у складеному капіталі; розмір, склад та строки внесення ними вкладів. Засновницький договір своїми положеннями повинен регулювати порядок використання складеного капіталу та відносини учасників щодо участі у справах товариства.

Як бачимо, серед положень, які сторони обов'язково вказують у засновниць­кому договорі, повинні міститися відомості про розмір та склад складеного ка­піталу. Законодавець не нормує розмір складеного капіталу. Сторони вправі самі встановлювати його розмір у договорі і це має значення лише для його реєст­рації (тому для повних товариств вживається термін «складений капітал», а не «статутний фонд», оскільки ці терміни мають різне змістовне навантаження). У подальшому ні зменшення складеного капіталу, ні його збільшення не тягнуть за собою процедуру повідомлення кредиторів, як то передбачено для інших видів товариств (див. частини 5—6 ст.144 ЦК), оскільки вимоги кредиторів можуть бути задоволені за рахунок власного майна учасників.

У якості складеного капіталу повному товариству можуть бути передані будь-які матеріальні цінності: грошові кошти, рухомі та нерухомі речі, земельні ділян­ки. При цьому усі речі повинні мати грошову оцінку.