У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазна¬чені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому пра¬цівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У разі якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.
1.  Зазначена стаття охороняє права працівників у випадку, коли підприємство, організація, установа при відсутності спору затримує розрахунки звільненому працівнику в строки, зазначе¬ні в ст. 116 КЗпП.
2.  При наявності спору про розміри сум, належних звільне¬ному працівникові, власник або уповноважений ним орган зобо¬в'язаний: виплатити неоспорювану ним суму (ч. 2 ст. 116); ви¬платити заробітну плату в розмірі середнього заробітку за всі дні затримки, якщо спір вирішено на користь працівника (ч. 2 ко¬ментованої статті); за частковим вирішенням спору на користь працівника розмір відшкодування визначається органом, який виніс рішення по суті спору (ч. 2 коментованої статті).