Стаття 116. Права учасників господарського товариства

1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановле­ному установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установ­чому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства,цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

2. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

1. У ст. 116 ЦК наведений перелік основних прав учасників господарського товариства, до яких належить, в першу чергу, право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі. Механізм реалізації цього права залежить від виду господарського товариства. Так, учасники повного товариства та повні учасники командитного товариства наділені правом здійснювати безпосереднє управління товариством, діяти від імені товари­ства. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства можуть брати участь в управлінні товариством не безпосередньо, а шляхом участі у роботі вищого органу управління та інших органів, до складу яких вони можуть бути обрані.

Випадки позбавлення учасника господарського товариства права брати участь в управлінні товариством встановлюються законом. Такі випадки можуть стосуватися вирішення окремих питань діяльності товариства. Наприклад, згідно із ч. З ст. 98 ЦК учасник товариства не має права голосу при вирішенні загальни­ми зборами товариства питань щодо вчинення з ним правочину та щодо спору між ним і товариством. Відповідно до ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» учасник товариства з обмеженою відповідальністю не бере участі у голосуванні з питання виключення його з товариства.

Позбавлення учасника господарського товариства права брати участь в уп­равлінні товариством передбачено законодавством для окремих категорій учас­ників певних видів товариств. Наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 136 ЦК вклад­ники командитного товариства не мають права брати участі в управлінні діяль­ністю товариства та заперечувати проти дій повних учасників щодо управління діяльністю товариства. Згідно зі ст. 6 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ри­нок» власники привілейованих акцій мають право на участь в управлінні акціо­нерним товариством у випадках, передбачених статутом та законом, який регу­лює питання створення, діяльності та ліквідації акціонерних товариств.

Обсяг повноважень щодо участі в управлінні товариством може відрізняти­ся в залежності від розміру частки учасника у статутному капіталі. Наприклад, в акціонерному товаристві акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, мають право вимагати внесення змін до порядку денного за­гальних зборів, вимагати скликання позачергових зборів, самостійно скликати збори, призначати представників для контролю за реєстрацією акціонерів на загальних зборах тощо.

2. Учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Термін «дивіденд» походить від латинського dividendum. У перекладі це оз­начає «те, що підлягає розподілу». У літературі наводиться визначення дивіден­ду, сформульоване зазвичай таким чином: «дивіденд — це частица прибутку акціонерних товариств, яка розподіляється за акціями». На практиці термін «ди­віденд» також застосовується, як правило, щодо частини прибутку акціонерного товариства. Наведене трактування вбачається невиправданим, оскільки у чинному законодавстві, наприклад податковому, термін «дивіденд» вживається щодо всіх видів юридичних осіб, а не лише акціонерних товариств.

Так, згідно із ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивіденди — це платіж, який здійснюється юридичною особою-емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Отже, під дивідендами слід розуміти частину прибутку господарського товариства, яка спрямовується на виплату його учасникам.

Учасник господарського товариства має право на одержання частини прибутку товариства пропорційно своїй частці у статутному (складеному) капіталі. Виключення з цього принципу може бути передбачено у засновницькому дого­ворі повного товариства та командитного товариства (щодо повних учасників), але при цьому не допускається позбавлення учасника права на участь у розподілі прибутку (ст. 123 ЦК).

Прийняття рішення про розподіл прибутку товариства з обмеженою відпо­відальністю, товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства належить виключно до компетенції загальних зборів учасників. Рішення про розподіл прибутку повного та командитного товариства ухвалюється учасниками (повними учасниками) цих товариств, які здійснюють управління діяльністю товариства.

Згідно із ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» право на участь у розподілі прибутку товариства і одержання частки прибутку (дивідендів) мають особи, які є учасниками товариства на початок періоду виплати дивідендів.При цьому п. 1 ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» передбачено, що учасник акціонерного товариства може реалізувати своє право на одержання части­ло прибутку (дивідендів) тільки з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Новелою ЦК України є встановлення заборони щодо виплати дивідендів у певних випадках. Так, у ч. З ст. 158 ЦК зазначено, що акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди: 1) до повної сплати всього статутного капіталу; 2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

3) в інших випадках, встановлених законом.

3. Учасник господарського товариства має право вийти в установленому порядку з товариства. У переліку прав учасника господарського товариства, наведеному у коментованій статті, на відміну від ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», розмежовано право виходу з товариства та право здійснення відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві. В обох випадках (як при виході, так і при відчуженні частки) має місце припинення відносин між господарським товариством та його учасником, проте застосовуються різні правові механізми, що мають різні юридичні наслідки для товариства. Основна різниця тут полягає в тому, що при виході учасника із товариства зміни відбуваються не тільки у складі учасників, але й у складі майна товариства (наприклад, згідно із ч.2 ст.148 власник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства), у той час як відчуження учасником своєї частки у статутному  складеному) капіталі товариства іншій особі не впливає на склад, кількість та вартість майна господарського товариства.

Вихід учасника з господарського товариства, у широкому розумінні, — це припинення корпоративних правовідносин між господарським товариством та його учасником на підставі:

а)добровільного виходу учасника з товариства, тобто виходу з товариства у вузькому розумінні;

б)примусового виключення учасника з товариства. Однією з підстав для припинення корпоративних відносин між господарським товариством та його учасником можуть бути неправомірні дії, якщо вольова поведінка особи не відповідає правовим приписам та покладеним на цю особу юридичним обов'язкам.

Прикладом припинення корпоративних правовідносин на підставі неправомір­ної дії є виключення з товариства учасника, який систематично не виконує чи неналежним чином виконує свої обов'язки або перешкоджає своїми діями (без­діяльністю) досягненню цілей товариства. Такий механізм передбачений ст. 128 ЦК щодо учасників повних товариств та повних учасників командитних това­риств, а також ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» щодо учас­ників товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відпо­відальністю;

в) вибуття учасника з незалежних від нього причин. У певних випадках підставою припинення корпоративних правовідносин можуть бути юридичні події, тобто обставини, що не залежать від волі особи. Наприклад, згідно із ст. 129 ЦК повне товариство може прийняти рішення про визнання учасника та­ким, що вибув із його складу, у разі: смерті учасника або оголошення його по­мерлим — за відсутності спадкоємців; ліквідації юридичної особи-учасника то­вариства; визнання учасника недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім тощо.

У ст. 116 ЦК закріплено право учасника на вихід з товариства у вузькому розумінні, тобто право за власною волею припинити правові відносини з това­риством на підставі юридичного вчинку — добровільного подання заяви про вихід з товариства.

Право на вихід з господарського товариства є основним невід'ємним правом учасника товариства, тому відмова від цього права є нікчемною.

Загальний порядок виходу учасника з господарського товариства врегульований ЦК (ст. 126 — щодо повних товариств,ст. 148 — щодо товариств з обмеженою відповідальністю) та відповідними статтями Закону України «Про госпо­дарські товариства». Особливості виходу учасників з акціонерного товариства врегульовані ст. 157 ЦК, згідно з якою статутний капітал акціонерного товариства може бути зменшений шляхом купівлі та погашення товариством частини акцій, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.

Чинним законодавством також передбачаються випадки обов'язкового ви­купу акцій. Так, відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі — ДКЦПФР) № 221 він 30 грудня 1998 р. з метою захисту прав акціонерів акціонерне товариство, що прийняло рішення про реорганізацію, зобов'язане здійснити оцінку та викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, у випадку, коли ці акціонери не голосували за прийняття загальними зборами рішення про реорганізацію і звернулись до товариства з письмовою заявою. Викуп акцій здійснюється за ціною, що визначається за домовленістю сторін, але не нижчою за номінальну  вартість акцій. Випадки обов'язкового викупу акцій у акціонерів також передбачені Державною програмою приватизації на 2000—2002 pp., затвердженою Законом України «Про державну програму приватизації» від 18 травня 2000 р. Згідно з цим Законом ВАТ, створене у процесі приватизації та корпоратизації, зобов'язане: здійснити оцінку активів товариства виходячи з його балансової вартості, викуп акцій акціонерів, які вимагають цього, у разі, якщо акціонери голосували проти прийняття загальними зборами рішень про укладення угод або кількох взаємопов'язаних угод щодо відчуження майна (необоротних  активів) підприємства та здійснення операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на момент укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищувала суму, еквівалент­ну 14 000 EUR за курсом, встановленим Національним банком України, або перевищувала 10 відсотків підсумку балансу ВАТ, у порядку, встановленому Фондом. Крім того, у разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів щодо реструктуризації або реорганізації ВАТ, акції акціонерів, які голосува­ли проти прийняття цього рішення, за їх бажанням підлягають обов'язковому викупу акціонерним товариством відповідно до ст. 32 Закону України «Про господарські товариства».

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦК порядок виходу з господарського товариства обов'язково має бути зазначений у статуті (щодо товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю та акціонерних товариств).

4. У ст.116 ЦК окремо передбачено право здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві (надалі — часток), у порядку, встановленому законом. Порядок реалізації цього права передбачений статтями 127,147 ЦК (див. коментар до зазначених статей).

Учасники повного товариства та повні учасники командитного товари­ства мають право передати свою частку у складеному капіталі або її частину іншому учасникові товариства або третій особі за згодою інших учасників (ч. 1 ст. 127 ЦК).

Відчуження часток має здійснюватися з дотриманням переважного права інших учасників відповідно до вимог чинного законодавства:

а) учасники товариства з обмеженою відповідальністю користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права (ч.2 ст.147 ЦК);

б) вкладник командитного товариства має право переважно перед третіми особами набувати відчужувану частку (її частину) у складеному капіталі това­риства відповідно до положень ст. 147 ЦК (ч. 2 ст. 137 ЦК);

в) акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства (ст. 81 ГК).

5. Учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим докумен­том. Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» на вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів. У ч. 1 ст. 88 ГК цей перелік доповнений протоколами ревізійної комісії та протоколами зборів органів управління. Окрім вищезазначених документів, учасник господарського товариства має право на одержання відомостей, що не становлять комерційної таємниці згідно з переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611. Серед таких відомостей:

установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємниць­кою діяльністю та її окремими видами;

інформація за всіма встановленими формами державної звітності, зокрема, з бухгалтерською, податковою та статистичною звітністю;

дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'яз­кових платежів;

відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;

документи про сплату податків та обов'язкових платежів;

інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недо­держання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоро­в'ю населення, а також інші порушення законодавства України та розміри запо­діяних при цьому збитків;

документи про платоспроможність;

відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Усі зазначені відомості, надані учасникові господарського товариства, у су­купності дають повну уяву про фінансовий стан, господарську діяльність та організаційну структуру товариства.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку роз'яснила порядок одержання інформації учасниками акціонерного товариства. Як слідує з цьо­го роз'яснення, для того, щоб акціонер мав можливість ознайомитись з офіцій­ними документами товариства, йому необхідно направити до виконавчого орга­ну товариства письмовий запит, тобто звернення, з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність товариства, у якому має бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові акціонера, документ та письмова або усна інфор­мація, яка його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь. Та­кий запит може бути індивідуальним або колективним. Термін вивчення та задоволення запиту щодо надання виконавчим органом товариства інформації визначається ст. 33 Закону України «Про інформацію». При ознайомленні з документами про діяльність товариства акціонери мають право відповідно до ст. 35 Закону України «Про інформацію» робити виписки з наданих їм для ознайомлення документів, фотографувати їх, записувати текст на магнітну плівку тощо.

6. Перелік прав учасників господарського товариства, наведений у комен­тованій статті, не є вичерпним. У ЦК додатково передбачені права учасників господарського товариства, які володіють не менш як 10 відсотками голосів: право вимагати скликання загальних зборів (ч.4 ст.98 ЦК), право вимагати проведення аудиторської перевірки (ч.2 ст.162 ЦК). Установчим документом товариства можуть бути також передбачені інші права учасників товариства.