Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України ...

Published by Консультант on Сб, 03/21/2009 - 21:19

 

Стаття 114. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.
Прем'єр-міністр України призначається Президентом Украї­ни за згодою більше ніж половини від конституційного складу Вер­ховної Ради України.
Персональний склад Кабінету Міністрів України призначаєть­ся Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.
Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.
Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, перед­бачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.
 
Коментована стаття визначає склад Кабінету Міністрів Украї­ни, а також закріплює окремі повноваження Прем'єр-міністра.
У частині 1 встановлюється склад Кабінету Міністрів Украї­ни як вищого колегіального органу виконавчої влади. До його складу входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри. Цей склад можна умовно охарактеризувати як посадовий, тобто такий, що означає перелік посад, з яких складається структура уряду. Адже у ч. З коментованої статті використовується термін «персональний» склад уряду, що пов'язується з призначенням конкретних осіб на посади членів Кабінету Міністрів України.
За Конституцією України наведений у цій статті перелік по­сад є вичерпним. Це означає, що до складу Кабінету Міністрів не може бути включена особа, котра не посідає одну із зазначених посад, як це передбачалось попередньою Конституцією України та Конституційним Договором від 8 червня 1995 р. Зокрема, це стосується керівників інших (крім міністерств) центральних органів виконавчої влади, наприклад голів державних комітетів України. Вони можуть входити до складу Кабінету Міністрів лише за умови призначення їх на посаду міністра. Причому не виключається можливість призначення на цю посаду керівника будь-якого центрального органу виконавчої влади або навіть осо­би, що взагалі не очолює який-небудь орган, тобто так званого «міністра без портфеля». Сьогодні, зокрема, до останньої кате­горії членів уряду належить Міністр у зв'язках з Верховною Ра­дою України. Що ж стосується Міністра Кабінету Міністрів Украї­ни, то його «портфель» — не самостійний орган виконавчої вла­ди, а «апарат» уряду у вигляді Секретаріату Кабінету Міністрів.
Частина 2 і 3 коментованої статті закріплюють порядок за­міщення посад у складі Кабінету Міністрів України.
Ключове значення має порядок призначення Прем'єр-мі­ністра України. Відповідно до статей 106 (ч. 1, пункти 10, 11) та 85 (ч. 1, п. 12) Конституції України встановлено, що він призна­чається Президентом України за згодою Верховної Ради України. Ця згода надається більшістю від конституційного складу Верхов­ної Ради. Оскільки Конституцією України не встановлені конк­ретні строки внесення та розгляду на предмет надання згоди на призначення кандидатури Прем'єр-міністра, у подальшій зако­нодавчій регламентації відповідних процедур слід виходити із загального строку в 60 днів, встановленого ч. 5 ст. 115 Конституції України, яким обмежується період продовження роботи поперед­нього уряду після його відставки.
Конституційно неврегульованими залишились питання про суб'єкти визначення і внесення першої та наступних кандидатур на посаду Прем'єр-міністра, а також щодо порядку вирішення можли­вій при цьому суперечностей між Президентом України і Верховною Радою України. У той же час саме ця обставина дозволяє мак­симально обґрунтовано, ретельно і гнучко регламентувати ці питан­ню з майбутньому законі про Кабінет Міністрів України. Зокрема, буквальному тлумаченню відповідних конституційних принципів аж ніяк не суперечить визнання того, що за певних умов пропозиція кандидатури на посаду Прем'єр-міністра може виходити не лише від Президента України, а й, наприклад, від політичної більшості в парламенті. Головне, щоб всі подібні процедури сприяли встанов­ленню гармонійного балансу гілок влади і політичних сит, які в них переважно репрезентовані з урахуванням, природно, особливостей вітчизняної моделі форми державного правління.
Крім призначення Прем'єр-міністра, всі інші призначення в уряді (тобто визначення «персонального складу») Президент України здійснює без будь-якої попередньої згоди, ате за умови заповідного подання Прем'єр-міністра України. Тим самим Прем'єр-міністр виступає активним і безпосереднім учасником нормування складу Кабінету Міністрів. Це цілком відповідає реальному місцю та ролі Прем'єр-міністра у сфері виконавчої атади за умов змішаної форми державного правління. Оскільки з Конституції України не передбачено жодних часових вимог щодо внесення зазначеного подання, на нього поширюється за­гальний шістдесятиденний строк формування нового уряду.
У 4 та 5 частинах коментованої статті наводяться окремі най­важливіші характеристики правового статусу Прем'єр-міністра України. Зокрема, він керує роботою Кабінету Міністрів. Інакше кажучи, Прем'єр-міністр виступає керівником (тобто главою) Кабінету Міністрів як колегіального органу. Відповідно всі інші його члени перебувають у становищі підлеглих щодо Прем'єр-міністра. Він головує на засіданнях Кабінету Міністрів, вступає від імені уряду в зносини з іншими державними органа­ми, а також з урядами інших держав, підписує акти Кабінету Міністрів, визначає і розподіляє повноваження між Першим віце-прем'єр-міністром, віце-прем'єр-міністрами та міністрами, координує та контролює їхню діяльність, вживає заходів дисцип­лінарної відповідальності, крім звільнення з посади, до членів Кабінету Міністрів, виконує інші обов'язки щодо організації ро­боти уряду та його апарату (Секретаріату Кабінету Міністрів).
Крім того, на Прем'єр-міністра покладається виконанняобов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України у разі дострокового припинення повноважень Президента України в передбачених ст. 112 Конституції України випадках (див. коментар до цієї статті).
Як керівник колегіального органу Прем'єр-міністр спрямовує його роботу на виконання Програми діяльності Кабін н Міністрів України, схваленої Верховною Радою України (н ч. 1 ст. 85), а відтак несе як солідарну (перед Верховною Радо:-: . так і персональну (перед Президентом) відповідальність за стан і наслідки роботи уряду в цілому.
До того ж згідно з останньою частиною коментованої ста— Прем'єр-міністру надано важливе право і водночас покладе-обов'язок — який є необхідною умовою реалізації відповідних установчих повноважень Президента України — входити до Президента України із поданням про утворення, реорганізацій те ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом Укра­їни на утримання цих органів. Це свідчить про ініціативну рент Прем'єр-міністра не лише у визначенні персонального склеп Кабінету Міністрів України, а й у формуванні мережі центральних органів виконавчої влади, через яку уряд здійснює значний обсяг покладених на нього Конституцією і законами України функцій і повноважень.