Стаття 112. Задоволення вимог кредиторів

1. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язковиx платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

2. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухиляння від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

3. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквіда­ційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної осо­би, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, за­явлених своєчасно.

4. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмо­ву у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задово­лені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

1. Як вже зазначалося, ЦК України встановлює черговість задоволення ви­мог кредиторів платоспроможної юридичної особи. Черговість задоволення ви­мог кредиторів юридичної особи, яка визнана банкрутом, визначається ст. З1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Важливо звернути увагу на ту обставину, що хоча наведені законодавчі акти будують процедуру задоволення вимог кредиторів на принципах черговості, утім вони встановлюють різні підходи до об'єднання кредиторів у черги.

2. ЦК України так само, як і Закон України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом» встановлює правило про те, що вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

3. З метою гарантування прав і інтересів кредиторів, яким ліквідаційна ко­місія відмовила у задоволенні вимог кредитора чи ухилилася від їх розгляду, ч. 2 ст. 112 ЦК надає таким кредиторам право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

4. Наслідком пропущення кредитором строку пред'явлення вимог до ліквіда­ційної комісії є їхнє задоволення після задоволення усіх вимог, заявлених вчасно.

5. Якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про гл­иву або часткову відмову у визнанні його вимог з будь-яких мотивів не звернувся до суду з позовом до ліквідаційної комісії, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Слід акцентувати увагу на тому, що зазначений у ч. 4 ст. 112 ЦК місячний строк за своєю природою є строком, що припиняє існування права, а не строком позовної давності. Отже, цей строк не може бути продовжений або поновлений навіть за наявності поважних причин.