При невиконанні норм виробітку не з вини працівника опла¬та провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробіт¬на плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При не¬виконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.
(Стаття 111 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР№ 5938-11 від 27.05.88; Законом № 871-12 від 20.03.91)
1.  Порядок оплати праці працівника при невиконанні норм виробітку залежить від того, з яких причин вони не виконують¬ся: з вини працівника чи не з його вини. Під виною працівника слід розуміти його халатність, небажання працювати. Невико¬нання норм виробітку в зв'язку з низькою кваліфікацією праців¬ника чи недостатнім досвідом також є підставою для оплати у порядку, передбаченому коментованою статтею.
Якщо працівник не з своєї вини виконав норму виробітку менше від двох третин тарифної ставки встановленого йому роз¬ряду (окладу), то дана стаття гарантує йому заробіток не нижче від двох третин його ставки (окладу) з розрахунку на місяць. Якщо фактичний заробіток виявиться більше зазначеного, то працівнику проводиться виплата всієї фактичної суми.
2.  Невиконання норм виробітку з вини працівника дає влас¬нику або уповноваженому ним органу право здійснити оплату його праці відповідно до фактично виконаного обсягу роботи.
У цьому випадку власник або уповноважений ним орган, по-збавляючи працівника права на збереження за ним при невико-
нанні норм виробітку зарплати в розмірі не нижче від двох тре¬тин його ставки (окладу), повинен довести вину працівника.
3. Порядок оплати праці на умовах, передбачених коментова¬ною статтею, не може застосовуватись до працівників, які не виконали норми виробітку в зв'язку з переведенням на іншу ро¬боту з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ви-робнича необхідність) або з ініціативи працівника (вагітні жінки на більш легку роботи) — за ними зберігається середній заробі¬ток за попереднім місцем роботи.