Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи.
Колективний договір може укладатися в структурних підрозділах підприємства, установи, організації в межах компетенції цих підрозділів.
(Стаття II із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР№ 4617-10від 24.01.83, № 8474-10 від 27.02.83, № 5938-11 від 27.05.88; Законом № 3693-12 від 15.02.93)
1. Колективний договір укладається на підприємствах, в уста¬новах, організаціях незалежно від форм власності і господарю¬вання, які використовують найману працю і мають права юри¬дичної особи. В поєднанні цих двох критеріїв визначається сфе¬ра укладення колективного договору. На сферу укладення колективного договору не впливає організаційна форма підпри¬ємця, так само як і форма власності та господарювання, кіль¬кість працівників у юридичної особи. Укладення колективного договору не залежить від того, чи юридична особа займається підприємницькою діяльністю. Тому колективний договір укла¬дається також у навчальних закладах, громадських організаціях, виконавчих органах державної влади та органах місцевого само¬врядування, які використовують найману працю.
У разі відсутності хоча б одного з двох критеріїв колективний договір на підприємствах, в установах, організаціях не уклада¬ється. Тому на підприємствах, в установах, організаціях, які не використовують працю найманих працівників, колективний до¬говір не укладається. Так само і з громадянами, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, якщо вони при цьому використовують найману працю інших осіб, колективний договір не укладають.
2.  Чинне законодавство України не дає поняття підприємст¬ва, установи, організації, що мають права юридичної особи. Проте згідно з цим законодавством зазначені суб'єкти права є юридич¬ними особами. Поняття, види та правоздатність юридичних осіб встановлені главою 2 Цивільного кодексу України, законами Укра¬їни «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про громадські об'єднання» та інши¬ми нормативно-правовими актами, в тому числі статутами і по-ложеннями, на основі яких діє юридична особа.
З моменту державної реєстрації підприємство, установа, ор¬ганізація набувають статусу юридичної особи і відповідають од¬ному із критеріїв сфери укладення колективних договорів.
3.  Згідно з Законом України «Про підприємства в Україні» можуть створюватися об'єднання підприємств: асоціації, корпо¬рації, концерни, консорціуми — які також є юридичними особа¬ми. Якщо об'єднання використовуватиме працю найманих пра-цівників, то колективний договір також укладатиметься, незалеж¬но від того, чи наявні колективні договори підприємств, що увійшли до його складу.
4. Законодавством передбачена можливість укладення колек¬тивного договору в структурних підрозділах підприємства, уста¬нови, організації. Укладення колективного договору в підрозділах підприємств обумовлюється їх компетенцією, що встановлюєть¬ся нормативно-правовими актами (наприклад, положеннями, від¬повідними частинами статутів). Для вирішення питання про укла¬дення колективного договору необхідно враховувати доцільність його укладення, а також економічну і фінансову самостійність та організаційні і матеріальні можливості підрозділу для встановлення та реалізації додаткових або більш високого рівня гарантій, пільг та інших умов праці з урахуванням специфіки діяльності підроз¬ділу. Тобто структурно-організаційні одиниці юридичної особи повинні володіти необхідними правовими та економічними ресур¬сами, що дозволяло б реально виконувати зобов'язання, передба¬чені колективними договорами.
5.  Обов'язковою умовою укладення колективного договору є використання підприємством, установою, організацією найма¬ної праці. Очевидно, що її слід розуміти як працю найманого працівника. Трудове законодавство дає поняття найманого пра-
цівника. Ним є фізична особа, яка працює за трудовим догово¬ром на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використову¬ють найману працю (ст. 1 Закону України «Про порядок вирі¬шення колективних трудових спорів (конфліктів)»).
Колективний договір у селянських (фермерських) господар¬ствах, колективних сільськогосподарських підприємствах укла¬дається лише в тих випадках, якщо зазначені суб'єкти викорис¬товуватимуть найману працю. В акціонерних товариствах, що наймають працівників за трудовим договором (контрактом), ко¬лективний договір також укладається, незалежно від того, чи є наймані працівники водночас власниками корпоративних прав (власниками акцій). І в першому, і в другому випадку укладення колективного договору обумовлюється сферою його укладення — зазначені суб'єкти мають права юридичної особи і використову¬ють найману працю.
6. Критерій сфери укладення колективного договору — вико¬ристання найманої праці — є досить загальним і потребує конк¬ретизації на законодавчому рівні, бо при буквальному тлумачен¬ні досить підприємцю найняти одного-двох працівників, і він зобов'язаний крім трудового договору укладати й колективний. Ми вважаємо, що у разі укладення трудового договору лише з одним працівником колективний договір не може бути укладе¬но, оскільки відсутня належна сторона з боку найманої праці, що має право укладати колективний договір. Стороною колек¬тивного договору, в тому числі й колективного трудового спору на виробничому рівні, є наймані працівники (колективний суб'єкт), а не окремий працівник.
7.  На практиці і в науковій літературі висловлювалися сумні¬ви щодо доцільності укладення колективних договорів у разі на¬йняття невеликої кількості працівників і необхідності внесення змін. Тому пропонується встановити у законодавстві кількість працівників, за наявності якої колективний договір укладається обов'язково, в противному разі укладення колективного догово¬ру розглядається як право сторони і такий договір може бути укладений з ініціативи однієї з них.
Коментована стаття потребує змін і в частині обмеження ко¬лективно-договірного регулювання законодавцем на локальному
рівні рамками юридичної особи. Таке обмеження є невиправда¬ним і порушує право особи, що наймає працівників, та найма¬них працівників на колективно-договірне регулювання умов праці. Адже такою особою може виступати як юридична, так і фізична. Тому потрібно внести зміни, які б дозволяли укладати колектив¬ні договори також з фізичними особами, які наймають праців¬ників.