Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

3. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів ци­вільного законодавства.

4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні пра­ва та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самовряду­вання.

5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або догово­ром, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

1. У коментованій ст. 11 ЦК закріплені законодавчі підстави виникнення цивільних прав і обов'язків. Так само, як і в ЦК 1963 р., у цій статті відображе­ний загальний принцип приватного права, за яким суб'єктам цивільних відно­син дозволено усе, що не заборонено законом або йому не суперечить.

2. У ч. 2 коментованої статті названі основні юридичні факти, що можуть вис­тупати підставами виникнення цивільних прав та обов'язків. До таких юридичних фактів віднесені договори та інші правочини, створення літературних, ху­дожніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі тощо.

3. Перелік юридичних фактів-підстав виникнення цивільних прав та обо­в'язків за ч. 2 ст. И ЦК не є вичерпним, а відтак цивільні права та обов'язки можуть виникати в учасників цивільних відносин у тому числі і на підставі юри­дичних фактів, не передбачених цією статтею.

4. Основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який слід розуміти як дво- або багатосторонній правочин, тобто погоджену дію двох або більше сторін (див. ст. 202 ЦК та коментар до неї). Договори у цивіль­ному праві є найбільш поширеним юридичним фактом, з якого виникають пра­ва та обов'язки учасників правовідносин. Вбачається, що саме у цьому полягає причина закріплення договору в якості самостійної підстави виникнення ци­вільних прав та обов'язків ЦК 1963 р. в якості такої підстави закріплював лише правочин, а точніше - угоду.

5. Поряд із договором цивільні права та обов'язки виникають також із одно­сторонніх правочинів, до яких слід віднести передусім заповіт, видачу довіре­ності тощо.

6. Не є новим для законодавства визначення у чинному ЦК створення літе­ратурних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, твор­чої діяльності в якості підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Ана­логічне положення містилося і у ст. 4 ЦК 1963 p.

7. У ч. 2 ст. 11 ЦК у якості підстави виникнення цивільних прав та обов'язків вказано на заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Слід відзначити, що законодавець вводить новий термін — «майнова (матері­альна) шкода», який, до речі, був відсутній у первісному проекті ЦК. Вбачаєть­ся, що використання зазначеного терміна обумовлено бажанням підкреслити саме матеріальний характер майнової шкоди як суттєву відмінність від шкоди моральної. Незважаючи на зазначені термінологічні новели та їх тлумачення, самостійною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків слід розгляда­ти заподіяння шкоди третій особі — як майнової шкоди, так І моральної.

8. Відповідно до ч. З коментованої статті цивільні права та обов'язки можуть також виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Як правило, до таких підстав, що прямо закріплюються у цивільному законодавстві, відно­сяться юридичні факти-події (на відміну від закріплених у частині другій коментованої статті юридичних фактів-подій). До юридичних фактів-подій зазвичай слід віднести обставини непереборної сили: військові дії, повені, землетру­си, епідемії, епізоотії тощо.

9. Цивільні права та обов'язки можуть виникати також безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч. З ст. 11 ЦК). До таких актів можна віднести розпорядження відповідних органів місцевого самоврядування про реєстрацію підприємницької діяльності, рішення про оформлення права оренди земельної ділянки, про реєстрацію інвестиції тощо.

10. Новою підставою виникнення прав та обов'язків учасників цивільних відносин є рішення суду. При цьому необхідною умовою виникнення цивільних прав та обов’язків на підставі рішення суду є встановлення такої можливості в актах цивільного законодавства. Під рішенням суду в контексті коментованої норми слід розуміти рішення суду загальної юрисдикції,господарського або третейського суду, що набрало законної сили. Вбачається також, що цивільні права та обов’язки можуть виникати і з рішень іноземних судів, що набрали законної сили ( за умови визнання  юридичної сили таких рішень в порядку, передбаченому чинним законодавством України). Умови визнання та виконання рішень іноземних судів визначаються Законом України „ Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів” від 29 листопада 2001р. № 2860-ІІІ.

     Одним із випадків виникнення цивільних прав та обов’язків на підставі рішення суду  є переведення прав кредитора до третьої особи за рішенням суду (див.коментар до ч.2 ст.512 ЦК).

     11. Відповідно до ч.6 ст. 11 ЦК підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.Прикладами такого     юридичного факту-події, з якою закон або договір пов’язують виникнення цивільних прав і обов’язків, можуть виступати: факт хвороби або смерті фізичної особи, якщо укладено договір про особисте страхування (виникнення зобов’язання страховика по сплаті страхової виплати у разі настання страхового випадку); факт виграшу учасником гри або парі (виникнення обов’язку організатора гри або іншого учасника виконати певне зобов’язання на користь переможця)тощо.