Стаття 109. Виділ

1. Виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків  юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

2. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.

1. Виділ не є різновидом припинення юридичної особи, а навпаки — це один із способів створення юридичної особи. Основною відмінністю виділу від по­ділу вважається те, що у результаті виділу створюється нова юридична особа, яка наділяється існуючою юридичною особою певним майном. При цьому стара юридична особа не припиняється. При поділі ж створюються принаймні дві нові юридичні особи, стара ж припиняє свою діяльність.

2. Враховуючи певну спорідненість правових конструкцій виділу з різнови­дами реорганізації юридичних осіб, до виділу за аналогією закону застосовуються положення частин 1, 2 та 4 ст. 105 та положення статей 106 і 107 ЦК.

3. Одним з невирішених на законодавчому рівні питань є питання про те, хто саме має виступати засновником нової юридичної особи, створеної у результаті виділу — стара юридична особа або її засновники. Зазначена колізія виникає з тих причин, що, фактично, рішення про виділ приймають засновники існуючої юридичної особи, а майно, яке передається новоствореній юридичній особі, на­лежить не засновникам, а юридичній особі, з якої здійснюється виділ. Вбачаєть­ся, що при вирішенні цього питання слід враховувати належність майна, на базі якого створюється в результаті виділу нова юридична особа, а також орган, який приймає рішення про створення нової юридичної особи (як правило, це вищий орган існуючої юридичної особи). За таких обставин є підстави стверджувати, що юридична особа, створена в результаті виділу, за своїм статусом може бути кваліфікована як залежне господарське товариство (ст. 118 ЦК) або як залежне (дочірнє) підприємство (ст. 126 ГК).