Стаття 10. Міжнародні договори

1. Чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національ­ного цивільного законодавства України.

2. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встанов­леному законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відпо­відним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

1. Коментована стаття фактично повторює конституційне положення про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є невід'ємною частиною національного законодавства України. Частина 1 ст. 10 ЦК закріплює це правило стосовно чинних міжнародних дого­ворів, які регулюють цивільні відносини. В умовах інтеграції України у світове співтовариство стаття має важливе політичне та правове значення. її положен­ня кореспондуються з нормами законів України: «Про дію міжнародних дого­ворів на території України»; «Про правонаступництво України»; «Про міжна­родні договори України» та ін. Відповідно до положень названих законів міжнародні договори держави укладаються від імені України, уряду або міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади. Згода на обов'язковість міжнародних договорів, укладених Україною, надається Верховною Радою Ук­раїни у формі їх ратифікації. Ратифікація міжнародних договорів України відпо­відно до ст. 7 Закону України «Про міжнародні договори України» здійснюєть­ся Верховною Радою України шляхом прийняття спеціального закону про ра­тифікацію, який підписує Голова Верховної Ради України.

2. Частина 2 коментованої статті встановлює правило про пріоритет поло­жень міжнародних договорів, які укладені Україною і належним чином ратифі­ковані, перед іншими актами національного законодавства. Аналогічне правило закріплено й у ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори України». Якщо чинним міжнародним договором України, укладання якого відбулося у порядку, встановленому законом, містяться положення інші, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, то підлягають застосуванню пра­вила відповідного міжнародного договору.

3. Міжнародні договори складають важливу частину національного законо­давства України. До їх числа відносяться і багатосторонні міжнародні договори (Конвенції), які підписані та ратифіковані Україною, з питань, пов'язаних із регулюванням цивільного законодавства: Конвенція про міжнародну цивільну авіацію 1944 p., Всесвітня конвенція з авторського права 1952 p., Віденська кон­венція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 p., Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 р., Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів (Паризький акт 1971 p.), Конвенція про міжнародну відповідальність за шкоду, заподіяну космічними об'єктами 1972 p., Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. та багато інших.

Важливе місце посідають багатосторонні договори, укладені в рамках СНД: Угода про співробітництво у галузі охорони авторського права та суміжних прав 1 r93 p.; Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 p.; Угода про співробітництво у галузі інвестиційної діяльності 1993 р. та ін.

За часів незалежності Україна інтенсивно розбудовує відносини з іншими країнами світу на основі двосторонніх договорів. За даними Міністерства закор­донних справ України, за цей період було укладено понад 2 тисячі двосторонніх договорів. Крім того, продовжують діяти договори, які були укладені за часів П Г?. і застосовуються на території України на підставі Закону України «Про правонаступництво України». Положення двосторонніх договорів, укладених Україною з іншими державами, що регулюють цивільно-правові відносини, міститься у численних двосторонніх договорах про сприяння та взаємний захист інвестицій; торговельне та економічне співробітництво; науково-технічне співробітництво. Після розпаду СРСР такі договори укладені із пострадянськи­ми державами — колишніми республіками СРСР.

Договори, що набрали чинності для України, тобто ратифіковані або затвер­джені у встановленому порядку, публікуються у Відомостях Верховної Ради України, газеті Верховної Ради України і в Зібранні чинних міжнародних дого­ворів України.

Відповідно до ст. 12 Закону «Про міжнародні договори України» ці догово­ри підлягають неухильному виконанню на території України згідно з нормами міжнародного права. Водночас згідно із принципом добросовісного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб й інші учасники двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, у яких бере участь Україна, також неухильно виконували свої обов'язки, що випливають з цих договорів.