Під час судового розгляду суд усі розв'язувані ним питання, крім питання щодо винуватості або невинуватості підсудного, вирішує шляхом винесення ухвали (постанови).
Коло цих питань, їх зміст та характер досить широкі. Це можуть бути питання: про розгляд справи в закритому судовому засіданні (ст. 20 КПК); про направлення справи за підсудністю (ч. 3 ст. 41 КПК); про до­пуск у справі захисника (ст. 44 КПК); про привід підсудного (ст. 288 КПК); про зупинення чи відкладення розгляду справи (ст. 280 КПК) та ін.
За порядком постановлення ухвали (постанови) відповідно до ст. 273 КПК поділяються на два види. Одні з них виносяться судом у нарадчій кімнаті (про направлення справи на додаткове розслідування; про закриття провадження у справі; про вирішення питання щодо но­вого обвинувачення; притягнення до кримінальної відповідальності іншої особи, свідка, потерпілого, експерта, перекладача; про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу; про застосування заходів безпеки; про відводи; про призначення експертизи; окремі ухвали). Такі ухвали (постанови) викладаються у формі окремого судового документа і приєднуються до справи. Інші виносяться за розсудом суду або у нарадчій кімнаті, або після наради суддів на місці із занесенням їх до протоколу судового засідання. Суть винесеного в залі суду рішен­ня усно формулює головуючий.
За своїм змістом ухвали (постанови) не однакові і їх поділяють на такі, що тимчасово переривають судовий розгляд; завершують судовий розгляд; вирішують проведення окремих судових дій упродовж судо­вого розгляду; окремі ухвали.