Скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які встановлені КПК щодо обвинувального висновку (статті 223, 224 КПК). Якщо у скарзі чітко не викладені підстави для порушення справи, час, місце, мотиви, наслідки вчинення злочину, його юридична кваліфікація та відповідні докази, не наведені дані про особу, яка підозрюється у вчи­ненні злочину, та відсутнє прохання про притягнення особи до кримі­нальної відповідальності, вона залишається без розгляду і повертаєть­ся особі, яка її подала. У постанові судді про залишення скарги без розгляду має бути роз' яснено, що після усунення недоліків скарги осо­ба може знову звернутися до суду зі скаргою в межах строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (п. 7 постанови від 30 травня 2008 року № 6)1.
Суддя, одержавши від потерпілого скаргу з проханням порушити справу, приймає одне із таких рішень:

1. залишає скаргу без розгляду, якщо вона не відповідає вимогам, зазначеним у ч. 1 ст. 251 КПК, та повертає її особі, яка подала скаргу;
2. за наявності до того підстав відмовляє в порушенні кримінальної справи або надсилає її за належністю прокурору;
3. за наявності достатніх даних, які вказують на вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 27 КПК, порушує кримінальну справу і призна­чає її до розгляду.

З огляду на вимоги ч. 2 ст. 97 КПК рішення по скарзі потерпілого суддя зобов'язаний прийняти не пізніше триденного строку з дня над­ходження скарги. Направлення особі, яка подала скаргу, та особі, про притягнення якої до кримінальної відповідальності порушується пи­тання, повідомлення про день досудового розгляду скарги законом не передбачено.
Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи по­винна бути вручена копія скарги потерпілого, копія постанови судді про порушення кримінальної справи та повістка про виклик його в судове засідання.
Зустрічні обвинувачення в справах про злочини, зазначені в ч. 1 ст. 27 КПК, можуть бути об' єднані в одну справу.
На постанову про відмову в порушенні кримінальної справи про­тягом семи діб з дня її винесення особа, яка подала скаргу, або інша особа, інтересів якої вона стосується, або її представник, вправі по­дати апеляцію до апеляційного суду. Однак з урахуванням необхіднос­ті реального забезпечення прав потерпілого при колізії між нормами ч. 3 ст. 991 і ч. 5 ст. 251 КПК у частині визначення моменту, з якого обчислюється строк на оскарження постанови зазначеними особами, цей строк слід обчислювати із дня одержання ними копії постанови судді про відмову в порушенні кримінальної справи (ст. 991 КПК), а не з дня винесення цієї постанови (ст. 251 КПК) (п. 22 постанови від 30 травня 2008 року № 6)1.