Земельний кодекс України прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 1993 року. Він регулює відносини у сфері використання і охорони землі.
Завданням земельного законодавства є регулювання відносин з метою створення умов для раціонального використання і охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорона прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.
Згідно з цільовим призначенням всі землі України поділяються на:
1) землі сільськогосподарського призначення;
2) землі населених пунктів;
3) землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;
4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення;
5) землі лісового фонду;
6) землі водного фонду;
7) землі запасу.
Власність на землю в Україні має кілька форм: державну, колективну, приватну. Вони є рівноправними. Розпоряджаються землею ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
Користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним є користування землею без раніше встановленого строку. Тимчасове користування землею може бути короткостроковим – до трьох років і довгостроковим – від трьох до двадцяти років.
У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності (наприклад, громадянам України для ведення селянського (фермерського) та лісового господарства і т. д.).
У тимчасове користування земля передається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності (наприклад, громадянам України для городництва, сінокосіння і випасу худоби, громадським об’єднанням, релігійним організаціям і т. д.).
Земельний кодекс регулює оренду землі, тобто передачу землі у тимчасове користування за плату.
У тимчасове користування на умовах оренди земля надається громадянам України, підприємствам, установам і організаціям, громадським об’єднанням і релігійним організаціям, колективним підприємствам, міжнародним об’єднанням і організаціям з участю українських та іноземних юридичних осіб і громадян, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам, а також іноземним державам, міжнародним організаціям, іноземним юридичним особам та фізичним особам, особам без громадянства.
Орендодавцями землі є сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів і власники землі.
Умови, строки, плата за оренду землі визначаються за угодою сторін і обумовлюються у договорі.
Земельний кодекс України регулює також порядок передачі земель у власність і надання їх в користування, підстави припинення і переходу прав на землю, питання вилучення земель, права і обов’язки власників землі і землекористувачів та захист їх прав, питання охорони земель, порядок відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам та інше.