В основу поділу права будь-якої держави на окремі галузі покладено матеріальний зміст суспільних відносин, що регулюються нормами цих галузей, тобто предмет правового регулювання. Фінансово-правові норми регулюють фінансові відносини, які мають грошовий характер. У фінансових відносинах інтереси держави представляють органи, наділені нею влад–ними повноваженнями. Іншою стороною у фінансових відносинах виступають органи держави, господарські організації різних форм власності, громадські організації, об’єднання громадян, окремі громадяни, на яких покладені обов’язки щодо внесення платежів державі або цільовому використанню асигнувань, що відпускаються з фондів коштів. Не всі грошові відносини, в яких беруть участь органи держави з владними повноваженнями, є фінансовими, бо грошовий характер мають відносини, що регулюються й іншими нормами права – цивільного (наприклад, купівля-продаж, позика), адміністративного (штраф за порушення правил дорожнього руху). Отже, ще однією особливістю фінансових відносин є те, що це відносини з приводу утворення, розподілу, використання фондів коштів як централізованих, тобто тих, які надходять у розпорядження держави як суб’єкта влади, так і децентралізованих, тобто утворених в усіх галузях народного господарства з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави.
Додатковою ознакою галузі права є метод правового регулювання, тобто сукупність засобів правового впливу держави на поведінку учасників тих чи інших правовідносин. У фінансовому праві застосовується метод владних приписів, бо сторони діють лише так, як приписує держава.
Фінансове право регулює відносини, що виникають при встановленні бюджетної системи, розподілі доходів та видатків між її ланками, складанні, розгляді, затвердженні й виконанні бюджету та звіту про його виконання; справляння податків та інших обов’язкових платежів з підприємств, організацій та населення; фінансуванні та кредитуванні; державному страхуванні, державних позиках та організації ощадної справи; регулюванні грошової системи, розрахунках та валютних операціях.
З викладеного вище можна зробити висновок, що фінансове право – це сукупність правових норм, які регулюють відносини в галузі утворення, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави.
Фінансове право є самостійною галуззю права. Воно тісно пов’язане з усіма галузями правової системи. Як галузь права, фінансове право поділяється на окремі правові інститути – бюджетне право; податкове право; норми, що закріплюють державні видатки; емісійне право; кредитно-розрахункові норми; валютне законодавство; норми, що регламентують фінансовий контроль тощо.