Особи, які беруть шлюб, мають право за власним бажанням укладати шлюбний контракт.
Шлюбний контракт – це угода осіб про вирішення спільних питань життя сім’ї. Він укладається до реєстрації шлюбу і набуває чинності з моменту його реєстрації.
Питання, пов’язані з порядком укладання шлюбного контракту, регулює Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 року “Про порядок укладання шлюбного контракту”.
У шлюбному контракті передбачаються майнові права та обов’язки подружжя, зокрема, питання, пов’язані з правом власності на рухоме майно, придбане як до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, отримане в дарунок чи успадковане одним із подружжя, а також питання, пов’язані з утриманням подружжя, та інші. У шлюбному контракті можуть також передбачатись немайнові, моральні чи особисті зобов’язання.
Умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становища подружжя порівняно із законодавством України.
Шлюбний контракт укладається в нотаріальній формі, за місцем проживання однієї із сторін або за місцем реєстрації шлюбу.
У випадках зниження шлюбного віку відповідно до чинного законодавства укладення шлюбного контракту неповнолітніми проводиться за згодою їх батьків чи інших законних представників.
У самому шлюбному контракті особи можуть передбачити положення про зміну умов контракту. Такі зміни можуть вноситися протягом існування шлюбу за згодою сторін.
При розірванні шлюбу та визнанні його недійсним майнові спори, спори про дітей та інші вирішуються судом на підставі чинного законодавства з урахуванням шлюбного контракту.
Кожен із членів сім’ї, який укладав шлюбний контракт, має право на судовий захист у разі недотримання іншим з подружжя умов шлюбного контракту.
На сьогодні шлюбні контракти не набули поширення, оскільки діюче законодавство є недосконалим, бо воно встановлює, що умови шлюбного контракту не можуть вийти за рамки Кодексу.