Правоохоронні органи України – це такі державні та громадські організації, які своєю діяльністю поставлені забезпечувати законність і правопорядок, захист прав та інтересів громадян, трудових колективів, суспільства і держави, попереджувати, присікати правопорушення та злочини, застосовувати державний примус або заходи громадського впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок.
До правоохоронних органів належить прокуратура, податкова міліція, органи внутрішніх справ, СБУ, митні органи, органи юстиції, адвокатура та інші.
Прокуратура України
Згідно з Конституцією України прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається:
– підтримання державного обвинувачення в суді;
– представництво громадян або держави в суді у випадках, визначених законом;
– нагляд за додержанням законів, органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
– нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
На Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів покладається вищий нагляд за дотриманням і правилами застосуванням законів Кабінету Міністрів України, міністерствами, відомствами, іншими органами державного і господарського управління та контролю Автономної Республіки Крим, місцевими радами народних депутатів, місцевими державними адміністраціями, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами.
Система органів прокуратури складається з трьох ланок:
До першої ланки належать:
– районні (міські на правах районних), міжрайонні прокуратури та прокуратури військових гарнізонів.
До другої ланки належать:
– прокуратури областей (на правах обласних прокуратури міст Києва та Севастополя), прокуратура Автономної Республіки Крим, військові прокуратури регіонів та Військово-Морських сил України.
До третьої ланки належить Генеральна прокуратура України.
На рівні Генеральної прокуратури України, обласних та прирівняних до них існують колегії прокуратури, які є дорадчим органом і розглядають найбільш важливі питання, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, діяльності органів прокуратури, кадрових питань, заслуховують звіти підпорядкованих прокурорів, начальників структурних підрозділів та інше. У разі розбіжності між прокурором і колегією прокурор проводить у життя своє рішення.
У структурі всіх ланок прокуратури передбачені слідчі, які безпосередньо займаються розслідуванням злочинів. Прокурорами і слідчими прокуратури можуть бути особи, які мають: громадянство України; вищу юридичну освіту; необхідні ділові і моральні якості, від них також вимагається знання державної мови та проживання на території України. На посади прокурорів обласного рівня призначаються особи віком не менше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше 7 років; районних – не молодші 25 років, зі стажем роботи – не менше 3-х років. Прокурорські працівники проходять атестацію один раз у 5 років. Військові прокурори та слідчі призначаються з числа офіцерів Збройних Сил України.
Згідно з “Положенням про класні чини прокуратури”, яке затверджене Постановою Верховної Ради України від 6 лютого 1991 року, працівникам прокуратури залежно від посади та стажу роботи присвоюються такі класні чини:
– державний радник юстиції України;
– державний радник юстиції: першого класу, другого класу, третього класу;
– старший радник юстиції;
– радник юстиції;
– молодший радник юстиції;
– юрист першого класу, другого класу, третього класу.
Класні чини державного радника юстиції України, державних радників юстиції першого, другого, третього класів присвоюються Президентом України, інші – Генеральним прокурором.
За порушення закону та дисципліни прокурори та слідчі несуть відповідальність згідно з дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджений Постановою Верховної Ради України від 6 лютого 1991 року.
Поняття “прокурор” стосується: Генерального прокурора України та його заступників, старших помічників та помічників прокурора, прокурорів областей, районів, начальників управлінь та відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Роботу прокуратур на території України координує Генеральна прокуратура.
Генеральну прокуратуру очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокурору України, що тягне за собою звільнення його з посади. Строк його повноважень – 5 років.
Відставка може бути у разі:
– вчинення злочину;
– порушення виконання службових обов’язків;
– за станом здоров’я;
– за власним бажанням;
– втрати громадянства;
– порушення закону.
Генеральний прокурор України має такі повноваження:
– спрямовує роботу прокурорів та здійснює контроль за їх діяльністю;
– призначає першого заступника, заступників, керівників структурних підрозділів та інших працівників Генеральної прокуратури України;
– затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури;
– призначає за згодою Верховної Ради Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим;
– призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим та всіх прокурорів за посадою;
– видає накази, які є обов’язковими для всіх органів прокуратур, розпорядження, затверджує Положення та інструкції;
– присвоює класні чини.
Вказівки Генерального прокурора України з питань розслідувань є обов’язковими для всіх органів дізнання та слідства.

Податкова міліція
Податкова міліція складається із спеціальних підрозділів з боротьби з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
Основними завданнями податкової міліції є:
– запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;
– розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;
– запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її законів;
– забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків.
Система податкової міліції складається з трьох ланок. У першу ланку входять:
– відділи податкової міліції державних податкових інспекцій у районах (містах на правах районних), міжрайонних та об’єднаних державних податкових інспекцій.
У другу ланку входять:
– управління податкової міліції державних адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Третьою ланкою є Головне управління податкової міліції, що є одночасно Першим заступником Голови Державної податкової адміністрації України.
Податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань, має такі повноваження:
– приймає та реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення;
– здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, проводить дізнання та попереднє слідство у межах своєї компетенції, вживає заходів щодо відшкодування заподіяних державі збитків;
– забезпечує безпеку працівників органів державної податкової служби та їх захист від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням ними посадових обов’язків;
– запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби;
– виявляє причини та умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення;
– збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов’язаних з оподаткуванням.
Органи внутрішніх справ
Органи внутрішніх справ – це система державних органів, яку очолює Міністерство внутрішніх справ (віл лат. ministro – служу, управляю).
Керівництво МВС України здійснює міністр внутрішніх справ, який на посаду призначається Президентом України, за поданням Прем’єр-міністра та є членом Кабінету Міністрів України.
Діяльність МВС – багатофункціональна, в ході якої вирішується широке коло питань. Залежно від напрямів діяльності в системі органів внутрішніх справ діють окремі служби, які взаємодіють між собою при вирішенні покладених на них основних завдань.