У правовій державі захист громадян від протиправних посягань вза­галі й у процесі розслідування та розгляду кримінальних справ зокрема займає центральне місце, що потребує створення необхідних умов для здійснення судочинства і виконання правоохоронними органами їх пов­новажень, а також участі у кримінальному судочинстві суб'єктів кри­мінально-процесуальної діяльності, які б його забезпечили.
Саме застосування заходів безпеки, які полягають в охороні суб'єктів кримінального судочинства від можливих злочинних та інших протиправних посягань на їх життя, здоров'я, особисту недоторкан­ність чи майно, спрямоване на досягнення такого захисту.
Під державним захистом учасників кримінального судочинства слід розуміти діяльність уповноважених на те державних органів і посадо­вих осіб із застосування заходів безпеки відносно потерпілих, свідків, підозрюваних, обвинувачених, слідчих, прокурорів, суддів та інших учасників процесу від можливих злочинних чи протиправних пося­гань.
Вказану діяльність умовно можна розділити на дві групи: 1) дії по охороні учасників кримінального судочинства від можливих злочинних чи протиправних посягань на життя, здоров'я, гідність, особисту не­доторканність чи майно; 2) дії по відшкодуванню фізичної, майнової чи моральної шкоди, завданої у зв' язку з участю у справі.
Правовою основою державного захисту учасників кримінального судочинства є законодавчі акти, які регулюють суспільні відносини у 116 сфері забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, їх охорони та соціального захисту у досудовому і судовому провадженні по кримінальних справах, а також на стадії виконання вироку. До таких слід віднести: Конституцію України, Закони України «Про забезпечення без­пеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»[1], «Про держав­ний захист працівників суду і правоохоронних органів»[2], відповідні по­ложення Законів України «Про статус суддів»[3], «Про прокуратуру»[4], «Про міліцію»[5], «Про Службу безпеки України»[6], «Про оперативно-розшукову діяльність»[7], КУпАП, КК, КПК та інші законодавчі акти та міжнародно- правові угоди і договори, учасницею яких є Україна.
Вказаними законами і підзаконними актами встановлені: а) учасники кримінального судочинства, які підлягають державному захисту, їх права і обов'язки; б) державні органи і посадові особи, які уповноважені забез­печувати державний захист учасників кримінального судочинства, їх компетенція, права і обов'язки; в) види заходів безпеки і захисту фізичних осіб у зв'язку з їх участю в кримінальному судочинстві; г) підстави і по­рядок здійснення державного захисту учасників кримінального судочин­ства; ґ) підстави і межі відповідальності посадових осіб і осіб, які підля­гають захисту, за порушення вимог законодавства про державний захист учасників кримінального судочинства; д) джерела і порядок фінансуван­ня, матеріально-технічне забезпечення державного захисту учасників кримінального судочинства.

[1] Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 11. - Ст. 51.

[2] Там само. - Ст. 50.

[3] Там само. - 1993. - № 8. - Ст. 56.

[4] Там само. - 1991. - № 53. -Ст. 793.

[5] Відом. Верхов. Ради УРСР. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

[6] Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - № 27. - Ст. 382.

[7] Там само. - № 22. - Ст. 303.